v.b | Безіменний № 1 | цикл “нульовий”

Стежина чиста, що веде до світла.
Я пам’ятаю її — роси на ногах,
туман в саду,
і яблуня тут біла —
вона є символом добра в моїх очах.

Чогось так тихо.
Так неспішно плине вітер.
Нема ні зойкання пташок,
ні рохкання лисиці.
Неначе світ скоропостижно вимер —
й Бог душі поскладав
на білії полиці.

"Чого ж то я тоді стою тут серед лісу?"
"Чи мо’ не заслужив піти у Дім святих?"
Я на хвилинку лиш притих —
а переді мною
була піднята завіса.

Переді мною чорт із пекла об'явився —
в подобі звіра хижого
він мчав мені у очі.
Лиш мить я з острахом на нього задивився —
до того, як побачив
ікла вовчі.

Ступивши з переляку крок убік,
почувши чорта крик, мов оглашенний,
схопив його —
і з ним у пекло втік:
Incendemus, diabolus inferno.

♫ Rafael Anton Irisarri – Empire Systems

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

240Прочитань
0Автори
3Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b | роздоріжжя | цикл "Ґаттака"

    Є дороги, що ведуть у завтра, і є ті, що губляться в зорях. Цей вірш — про наші кроки, сумніви й мовчання на перехрестях життя.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b. | Ґаттака | цикл “Ґаттака“

    Сповідь людства, яке забагато жило. Ми успадкували лють, страх і ненависть — і назвали це честю. Цей вірш про цивілізацію, що спершу шукала сенс, а тепер просто вбиває, бо не знає, що ще робити.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | phantasma | цикл “Ґаттака”

    Кохання спалює тебе до останньої молекули, якщо живеш не собою, а для чиїхось очікувань. Краще зникнути, ніж жити чужим образом. Краще вмерти чесно, ніж вигинатись під чийсь ідеал.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • Дедлайн…

    Від дедлайна до дедлайна ми блукаєм,

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • кілка слів про минуле та час (поетичним словом)

    рядки ці давні, трохи підправлені...написані ще від початку 90-их років минулого століття...то був час прозріння, з якого легко "вивудився" висновок, що ми жили якось не правильно і держава (СеРеСеРе) тоталітарна та антилюдська...і, взагалі, побачилося у якому лайні ми сидимо...

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Дедлайн…

    Від дедлайна до дедлайна ми блукаєм,

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • кілка слів про минуле та час (поетичним словом)

    рядки ці давні, трохи підправлені...написані ще від початку 90-их років минулого століття...то був час прозріння, з якого легко "вивудився" висновок, що ми жили якось не правильно і держава (СеРеСеРе) тоталітарна та антилюдська...і, взагалі, побачилося у якому лайні ми сидимо...

    Теми цього довгочиту:

    Поезія