Стежина чиста, що веде до світла.
Я пам’ятаю її — роси на ногах,
туман в саду,
і яблуня тут біла —
вона є символом добра в моїх очах.
Чогось так тихо.
Так неспішно плине вітер.
Нема ні зойкання пташок,
ні рохкання лисиці.
Неначе світ скоропостижно вимер —
й Бог душі поскладав
на білії полиці.
"Чого ж то я тоді стою тут серед лісу?"
"Чи мо’ не заслужив піти у Дім святих?"
Я на хвилинку лиш притих —
а переді мною
була піднята завіса.
Переді мною чорт із пекла об'явився —
в подобі звіра хижого
він мчав мені у очі.
Лиш мить я з острахом на нього задивився —
до того, як побачив
ікла вовчі.
Ступивши з переляку крок убік,
почувши чорта крик, мов оглашенний,
схопив його —
і з ним у пекло втік:
Incendemus, diabolus inferno.
♫ Rafael Anton Irisarri – Empire Systems
