Чому Ви читаєте цю статтю? Привернув увагу заголовок? Заінтригувала тема? Ні. Ви читаєте цю статтю тому, що в Україні є свобода слова.
Так, саме це складне суспільно-правове явище лежить в основі практично будь-якої дії, пов’язаної з інформацією в різних її формах. Однак як тоді зрозуміти, що ж таке свобода слова, що вона охоплює і, найголовніше, чи має вона межі, особливо в часи воєнного стану?
Що таке свобода слова?
Для початку звернімося до базового і найголовнішого — Конституції. Перша частина статті 34 запевняє, що
«Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань».
У частині другій маємо більш розгорнуте пояснення:
«Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір».
Світові тенденції людиноцентризму та верховенства права повинні панувати й на території України, що автоматично свідчить про визнання утвердження й непорушності прав і свобод людини кінцевою метою діяльності держави.
У контексті свободи слова в недосяжному ідеалі це означало б абсолютну відсутність лімітів чи вимог. Однак немає нічого абсолютного, і практично будь-яке право, окрім права на повагу до гідності, може зазнавати виправданих (і не зовсім) втручань чи обмежень. Саме це і відбувається з правом на свободу слова під час повномасштабного вторгнення.
Обмеження свободи слова
Читаймо Конституцію далі: «Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».
Більше схоже на перелік якихось абстрактних понять, аніж на реальні й конкретні межі, чи не так? З одного боку, ми маємо дотримуватися зрозумілих і очевидних обмежень: не поширювати дані про пересування підрозділів ЗСУ чи їхньої техніки, двічі подумати перед тим, як звинувачувати владу у зраді й не поширювати тез ворожої пропаганди. Так, застереження «Оголошено повітряну тривогу. Відійдіть від вікон» означає ще й «Відійдіть від вікон… і не знімайте роботу ППО». Виважені й обґрунтовані аргументи проти таких обмежень знайти неможливо.
Однак на рівні з цими заходами розвиваються суперечливі чи відверто неприйнятні явища, як-от транслювання телемарафону «Єдині новини» (так, із ним теж щось не так) і погрози незалежним журналістам.
Деталі
Ще не вщух галас від обговорення резонансної новини про тривале прослуховування команди Bihus. Infо: приховані камери відеоспостереження в кімнатах, де журналісти спали, переодягалися, займалися особистими справами, в сауні, прослуховування телефонів — масштаб цієї операції вказує на те, що для її реалізації очевидно необхідні і велика команда спільників, і значна сума грошей. Останнє мимохіть наштовхує на думку про те, що все організовано кимось із можновладців: там і коштів удосталь, і впливу теж. «Чомусь прослуховують не корупціонерів, а викривачів корупції» — саме така теза повторюється в коментарях під офіційними заявами очільника Bihus.Info Дениса Бігуса.
Але необхідно стишити поширення популістичних звинувачень, які паралельно несуться шквалами в соцмережах. Поговорімо про критику влади під час війни. Вочевидь, це потрібно робити лише у випадку, коли це справді необхідно, а отже й аргументовано. Саме гібридна війна, а потім і повномасштабне вторгнення стали каталізаторами вдосконалення медіаграмотності та навичок інформаційної гігієни, тож варто відрізняти, де є факт про привласнення умовним нардепом шестизначної суми з гуманітарної допомоги, а де — лише спекуляція. Розганяючи хвилі обурення й недовіри у анонімних телеграм-каналах, ми пишемо шкідливу казку про хибного ворога.
А що з телемарафоном?
Безперечно, сотні журналістів й інших членів команд кількох телеканалів працюють ледь не цілодобово, щоб розповісти про останні події повномасштабного вторгнення. Але результати моніторингу від Інтернет-видання «Детектор медіа» свідчать про допущення систематичних суттєвих недоліків. Зокрема, у звіті за жовтень-грудень 2023 року вказано: «73,2 порушення на досліджену годину ефіру означають, що щохвилини в марафоні є більше одного порушення стандарту». Серед цих порушень лідирує в середньому значенні невідокремлення думок від фактів. До цього призводить насамперед перенасиченість ефірного часу включеннями експертів. На другому місці антирейтингу — достовірність. Величезний дисонанс — говорити про протидію фейкам і пропаганді, коли по національному телебаченню значний відсоток контенту становить інформація з недосконалим показником достовірності. Такі порушення стандартів теж потребують уваги задля забезпечення населення надійною інформацією з першоджерел.
То, враховуючи всі порушення, свободи слова таки немає?
Вона таки є. Вочевидь, набагато легше помічати негатив і порушення, ніж зважати на наявність та функціонування. Не варто з помилки робити аксіому, невіддільну і невиправну характеристику явища.
Врешті-решт, ми живемо не в романі Орвелла. Необхідно розрізняти причини встановлення обмежень: це тоталітаризм з боку власної ж влади, як наразі відбувається в білорусі, чи геноцид з боку ворога. Тому, попри потерпання від війни та вимушені обмеження, свобода слова й надалі залишається частиною українських реалій.
Наша команда:
Авторка: Вікторія Митько — студентка Факультету правничих наук НаУКМА, учасниця студентських організацій.
Редактор: Денис Лукін — історик, письменник.
Дизайнерка: Аріна Ховзун — студентка програми «Етика. Політика. Економіка» в Українському католицькому університеті, івентниця/ дизайнерка студентських організацій.
Наше медіа працює саме завдяки твоїй підтримці. Вподобай цей допис, пошир його серед друзів і подруг, напиши нам схвальний чи не дуже відгук, бо це мотивує нашу команду продовжувати й покращувати власну діяльність.
Твій донат сьогодні є внеском у майбутнє кожного й кожної з нас. Аріна зможе скуштувати улюблену піцу й створити вишуканий дизайн для нової публікації. А ви б не хотіли отримувати винагороду за старанну щоденну працю?
