ВАШИНГТОН — Минулий рік був динамічним для трансатлантичних відносин, і Західні Балкани не стали винятком. У 2025 році країни регіону продовжували покладатися на США, Європейський Союз (ЄС) та одна на одну в питаннях збільшення економічних інвестицій, розширення інфраструктурної взаємодії та підвищення регіональної стабільності. Водночас Вашингтон надсилав суперечливі сигнали щодо масштабів і тривалості свого майбутнього співробітництва з Європою, а Брюссель залишався неоднозначним щодо термінів вступу до ЄС кількох країн Західних Балкан.
Якщо тенденції, що проявилися у 2025 році, збережуться і в наступному році, то країни Західних Балкан, можливо, все більше потребуватимуть більшої активності у формуванні власного курсу розвитку. Далі наведено огляд основних подій минулого року та питань, на які слід звернути увагу в наступному році в цьому важливому регіоні.
Боснія і Герцеговина
Для Боснії і Герцеговини 2025 рік був частково присвячений погляду в минуле, оскільки лідери відзначали тридцяту річницю укладеної за посередництва США Дейтонської мирної угоди, яка поклала кінець боснійській війні. Було кілька значних заходів з нагоди цієї річниці, зокрема в Дейтоні на весняній сесії Парламентської асамблеї НАТО, а також у Сараєво та Вашингтоні. Ці події були позначені вдячністю, але й невизначеністю щодо майбутнього країни. Угода ніколи не мала на меті стати постійною конституційною основою Боснії і Герцеговини, але вона виконувала цю функцію протягом останніх трьох десятиліть.
Минулий рік також викликав питання щодо майбутнього, оскільки Білий дім і Конгрес внесли відчуття невизначеності в цей регіон, надсилаючи суперечливі, а іноді й неоднозначні сигнали. Візьмемо, наприклад, Закон про демократію та процвітання на Західних Балканах, який був доданий до Закону про національну оборону на 2026 фінансовий рік і підписаний у грудні. Закон передбачає санкції проти тих, хто «вчинив дії або проводив політику, що загрожують миру, безпеці, стабільності або територіальній цілісності будь-якої території або держави на Західних Балканах». Але лише за кілька тижнів до цього Міністерство фінансів США зняло санкції з Мілорада Додіка, колишнього лідера Сербської Республіки, прихильного до Кремля, а також з його соратників, незважаючи на те, що він давно погрожував відокремитися від Боснії і Герцеговини.
У ширшому сенсі, Стратегія національної безпеки США (NSS) на 2025 рік ставить під сумнів подальшу прихильність США до Європи. Якщо Сполучені Штати зменшать свою участь і присутність в Європі, це може вплинути на Боснію і Герцеговину, яка з 1990-х років покладається на міжнародну підтримку для забезпечення інституційної стабільності та ефективного управління. Крім того, NSS викликала неабияке занепокоєння в Європі, оскільки містила приховану загрозу втручання США у внутрішню політику європейських країн.
Пристосовуючись до будь-яких змін у політиці США в наступному році, Боснія і Герцеговина також повинна просувати свою власну програму. Наприклад, Сараєво повинно прагнути до просування великих конституційних реформ і продемонструвати свою здатність реалізувати великі інфраструктурні проєкти. Одним із таких проєктів, який перевірить спроможність Боснії до управління, є пропозиція про будівництво південного трубопроводу між США і Боснією, який зменшить залежність країни від російських енергоносіїв завдяки імпорту газу через Сербію з кінцевою точкою в Хорватії. Цей трубопровід є, мабуть, найкращим прикладом проєкту, який, за умови правильної структури, може зміцнити інститути Боснії та врахувати інтереси етнічних меншин, не підкоряючись їхнім вимогам.
Сербія
Сербія потерпає від студентських протестів з листопада 2024 року, коли в Нові-Саді обвалився навіс залізничного вокзалу, в результаті чого загинуло шістнадцять осіб. Протестувальники вважають цю трагедію наслідком державної корупції, якій можна було запобігти. Невідомо, чи протестувальники досягнуть успіху у своїх вимогах про дострокові вибори, хоча президент Олександр Вучич публічно натякнув на таку можливість.
Хоча ЄС вже давно демонструє більшу терпимість до Вучича, ніж багато хто в Сербії сподівався, у 2025 році заяви блоку ставали дедалі суворішими стосовно, м'яко кажучи, антидемократичного ставлення Белграда до протестів. Очікується, що ця європейська стурбованість продовжиться у 2026 році, якщо Вучич не зможе знайти ефективного вирішення цих протестів та їхніх причин. Однак позиція Вашингтона щодо Белграда може відрізнятися від позиції Брюсселя, оскільки у вересні 2025 року адміністрація Трампа взяла на себе зобов'язання щодо нового стратегічного діалогу між США та Сербією, що свідчить про готовність знайти спільну мову та співпрацювати.
Іншим ключовим питанням, на яке слід звернути увагу в 2026 році, є рішення Сербії змусити російську державну нафтову компанію «Газпром» продати нафтопереробний завод Naftna Industrja Srbje (NIS) в Панчево після того, як він став об'єктом енергетичних санкцій США проти Росії в жовтні 2025 року. Зняття контролю «Газпрому» над NIS має вирішальне значення для енергетичної та безпекової політики Сербії. Якщо відмова від продажу не відбудеться, Росія зможе продовжувати ефективно контролювати сербську енергетику, а Сербія залишиться в полі зору США та Європи, коли йдеться про енергетичні санкції. Вашингтон дав Сербії час до 24 березня, щоб знайти іншого власника; 19 січня угорська компанія MOL Group досягла попередньої домовленості про купівлю контрольного пакета акцій «Газпрому».
Албанія
Албанія, ймовірно, і в 2026 році буде в центрі уваги як одна з лідерів у процесі вступу до ЄС разом із Чорногорією, і в Тирані сподіваються, що переговори будуть завершені до 2027 року. Албанія також готується до проведення саміту НАТО в 2027 році.
Однак корупційні скандали серед правлячої еліти Албанії можуть затримати процес вступу країни до ЄС. Минулого року мер Тирани Еріон Веліай був засуджений за корупцію та відмивання грошей, а звинувачення в корупції проти колишньої віцепрем'єрки Белінди Баллуку призвели до її тимчасового відсторонення від посади. Крім того, Національне агентство з питань інформаційного суспільства (AKSHI), головний урядовий орган з питань цифрових та інформаційних технологій, перебуває під слідством за підозрою у фальсифікації державних тендерів.
Ці події підкреслюють проблему корупції в Албанії та поглиблення протистояння між антикорупційними інститутами країни та її укоріненими політичними та економічними інтересами. Хоча переговори прем'єр-міністра Еді Рами з ЄС були ефективними, ці нещодавні скандали поставлять його уряд під більший тиск з боку Брюсселя і можуть потенційно уповільнити процес вступу країни до ЄС.
Косово
Прем'єр-міністр Альбін Курті очолює все більш паралізований тимчасовий уряд і погіршує відносини з Вашингтоном. У вересні 2025 року США призупинили стратегічний діалог між США і Косово, який був ключовою платформою для взаємодії США з Приштиною. За словами адміністрації Трампа, діалог було призупинено з двох причин: по-перше, уряд Курті не досяг значного прогресу у створенні Асоціації сербських муніципалітетів на півночі Косова, що було однією з умов Охридської угоди 2023 року між Приштиною і Белградом, укладеної за посередництва ЄС. По-друге, Курті виявився нездатним сформувати правлячу коаліцію після перемоги його партії на виборах у лютому минулого року.
Після дострокових парламентських виборів у грудні минулого року партія Курті «Ветевендосє» все ще потребуватиме підтримки коаліційних партнерів для формування уряду, але збільшення кількості місць у новому парламенті полегшить це завдання порівняно з ситуацією після парламентських виборів у лютому 2025 року. Майбутні президентські вибори в березні цього року стануть ще однією нагодою допомогти покласти край політичному паралічу в Приштині. Чинна президентка Вйоса Османі, відома своїми позитивними зусиллями з налагодження співпраці з міжнародною спільнотою, балотується на переобрання.
Джерело — Atlantic Council
