Спочатку я хотіла поїхати до США, але через незрозумілу ситуацію з видачею віз вирішила розглянути Англію.
Вибрала Лондон, тому що школа розташована в самому центрі міста. Після занять можна пішки дійти до оглядового колеса London Eye, Гайд-парку та інших визначних місць.
Планувала поїхати на 3 тижні, але залишилася на 4. meto.com.ua
Перші 2 тижні я жила в приймаючій сім’ї, але потім переїхала в резиденцію Ability Towers. Добиратися до школи з дому було досить незручно. Особливо у вихідні, коли здавалося, що весь громадський транспорт у місті зупиняється. Доводилось чекати свій поїзд 20–25 хвилин.
З приймаючою сім’єю мені не пощастило. Я жила в одинокої жінки, яка не особливо хотіла зі мною спілкуватися. У порівнянні з іншими студентами, які розповідали, як весело проводять час зі своїми «прийомними мамами і татами», мої історії були доволі сумними.
Я переїхала в чотиримісну кімнату в резиденції — і не пошкодувала. До школи добиралася приблизно за 30 хвилин, та й на транспорт витрачала менше грошей. Поруч із резиденцією — купа магазинів і кафе, де можна недорого поїсти та попрактикувати англійську. Місцеві жителі завжди радо йдуть на розмову. Кристал Трускавець
Резиденція EF у Лондоні
Транспорт у Лондоні дуже дорогий. Моя сім’я жила в 5-й транспортній зоні, тому щотижня йшло до 60 фунтів. Навіть на їжу витрачалося менше. Це була одна з причин мого переїзду з сім’ї в резиденцію.
Я приїхала з рівнем B1.2, а завершила навчання вже на рівні B2.3.
У Лондоні справді страшно, коли ти не можеш нічого сказати і не розумієш, що говорять навколо. Були студенти, які приїхали з нульовим рівнем і навіть не знали алфавіту. Мені було б дуже некомфортно перебувати у мегаполісі без знання мови. Не знаю, як вони там виживали.
Адаптуватися в Азії було б складніше, ніж в англомовній країні. Я досить швидко стала частиною всього, що відбувається навколо. Якщо щось було незрозуміло — завжди можна було поставити запитання співробітникам школи чи іншим студентам, тому особливого дискомфорту я не відчувала.
Мета поїздки?
Я хотіла навчитися вільно говорити англійською і подолати мовний бар’єр. Заодно — подивитися, як проходить навчання за кордоном. Це була моя перша освітня поїздка за межі країни.
Вимова, якій нас навчають у російських школах, виявляється неправильною, коли потрапляєш до Англії.
Дуже цікаво слухати, як спілкуються англійською студенти з інших країн. Це також допомогло мені швидше звикнути до мови на вулицях, яку використовують звичайні британці.
У моїй групі навчалося 10 осіб. Час занять обираєш самостійно — це дуже зручно. Я навчалася вранці, а в моєї сусідки, наприклад, заняття щодня починалися о 14:00.
Я вчилася разом з хлопцями та дівчатами з Китаю, Франції, Іспанії, Італії, Південної Кореї та інших країн. Загалом школа була дуже мультинаціональною. Російськомовних було небагато.
Багато що залежить від викладача. Перші 3 тижні в мене був чудовий вчитель Найл, який проводив уроки повністю в інтерактивному форматі. Ми майже не користувалися підручниками, постійно працювали в командах і спілкувалися на цікаві теми.
Мене вразила свобода навчального процесу. Найл не «стояв над душею», як це часто буває у наших викладачів. Якщо мені не хотілося займатися — він пропонував зробити щось інше. Звісно, таких днів, коли мені нічого не хотілося, було дуже мало.
У Лондон я б не повернулася.
Я взяла із собою 3000 доларів США. Звісно, не планувала витрачати всю суму. У підсумку 4 тижні мені обійшлися в 2500 доларів.
Обов’язково варто відвідати Гайд-парк — острівець спокою в Лондоні, пройтися по Оксфорд-стріт для шопінгу і побувати в музеї Вікторії та Альберта.
Щоб побачити Лондон з висоти, раджу піднятися на оглядовий майданчик Sky Garden. Це безкоштовно, і вид там у кілька разів кращий, ніж із London Eye.
