Так склалось, що у сучасному світі, знати англійську — це на рівні “вільно користуюсь ПК”. Зараз англійська — це не “О, круто”, а інструмент, який може бустонути в роботі, в спілкуванні і в саморозвитку.
Звичайно, що я, як і більшість, вивчала її ще з перших класів. Та на жаль, мій рівень і зараз Elementary. Чи може то так вчили, чи у мене було не досить мотивації, та вже як є.
У студентські роки я намагалась вчити мову за допомогою різних додатків, типу ЛінгаЛео, Дуолінго — все марно, мене вистачало на тиждень, максимум.
Після універу, я прийняла ту думку, що є сенс вчити англійську тільки тоді, коли плануєш подорож закордон або це треба по роботі. А так як у мене мінусонулось і перше, і друге, я забила на англійську.
Але, життя — то річ вельми непередбачувана. Ні, я не поїхала в іншу країну, а познайомилась з темношкірим баскетболістом, який грав за команду з мого міста. Ну як взагалі може не зачарувати 22-річну дівчину спортивний, гарний чоловік, ще й іноземець?
Який там словниковий барʼєр, коли ти хочеш з ним бачитись та дізнатись більше про його життя і все таке. Гугл транслейт на допомогу в таких випадках. У нас був взаємний інтерес один до одного і ми намагались хоча б якось спілкуватись. Навіть пробували дивитись разом фільм, і дякувати Богу, з українськими субтитрами)
Та, сезон закінчився, він поїхав до Штатів, а я знов забила на англійську.
Час йшов, я змінювала роботи, і стала копірайтеркою, років 5 назад. Тобі не було особливої потреби писати англійською, бо можна було нормально заробляти на текстах, написаних тою мовою, що я знаю.
Але зараз, та навіть останні 3 роки, я почала відчувати необхідність знати англійську, хоча б на розмовному рівні. Бо, ну знаєте, ці ситуації, коли ти навіть елементарні мемчики у Лінкедині не розумієш, то стає якось незручно, і не смішно.
Знайшла собі репетитора, і аж цілих 4 заняття було. Та починати вчити одразу часи, це якось дивно, коли ти знаєш максимум 50 слів. Тому, наші “стосунки” з нею завершились.
Потім, я постійно планувала, тільки планувала, повернутись до вивчення, знайти нового репетитора чи школу. Але, планування без дій, то як слова на вітер.
Зараз я працюю в IT-компанії, і не знати англійську, то вже якось соромно. Особливо, коли твої колеги-копірайтерки мають рівень B2 та С1.
То ж, мені 29 і я знову починаю вчити англійську. Планую довгострокові відносини, і що кохання проживе більш ніж 3 роки)
