1. Народився 14 червня 1891 року в с. Зашків на Львівщині.
2. Батько Євгена Коновальця, Михайло Коновалець, був управителем народної школи в Зашкові та багато років присвятив розвитку української освіти в селі.
3. Мати Євгена, Марія Коновалець (уроджена Срока), була вчителькою. Походила з польського шляхетського роду по материнській лінії (Венжґиновських), однак, ставши частиною родини Коновальців, повністю перейняла українську культуру й виховувала дітей українцями.
4. У гімназії Євген Коновалець учився добре — «був більш, ніж другий у клясі», багато читав. Наприклад, у проф. І. Боберського він здав як приватну лектуру всього Ібсена.
5. Перший публічний виступ Євген Коновалець виголосив ще учнем п'ятого класу в читальні рідного Зашкова.
6. У 1908 році Коновалець взяв участь у І Всеукраїнському студентському конгресі, де на нього особливо вплинули виступи представників Наддніпрянської України.
7. Ровесники згадували Коновальця як стриманого, небагатослівного й надзвичайно відповідального юнака, якому довіряли представляти інтереси своїх товаришів.
8. Після матури, складеної 1909 р., Євген записався на правничий факультет університету у Львові.
9. Перші роки студентства він присвятив організаційній роботі в рідному Зашкові, прагнучи розвинути освіту, кооперативний рух і громадське життя.
Протягом двох років молодий Коновалець оживив діяльність читальні «Просвіти», організував будування «Народного Дому», в якому приміщувались всі народні установи села Зашкова.
10. Коновалець став одним із активних учасників боротьби за створення українського університету у Львові. Під час боротьби за український університет Коновальця було заарештовано, а згодом він виступав свідком на відомому «процесі 101-го».
11. Разом із Романом Дашкевичем Коновалець заснував студентський просвітній гурток при львівській філії «Просвіти», який об'єднав близько 70 членів. Головою тут був Дашкевич, а Коновалець виконував обов’язки відпоручника «Просвіти».
12. Коновалець брав участь у II Всеукраїнському Студентському З ’їзді в липні 1913 р. у Львові.
На ньому він виголосив реферат «Справа університету».
13. Великий вплив на світогляд Коновальця справило знайомство з Дмитром Донцовим та діячами української еміграції з Наддніпрянщини на цьому з’їзді, який залишився Полковникові у тривкій пам’яті, особливо завдяки відомому рефератові Дмитра Донцова «Сучасне політичне положення нації і наші завдання».
14. До початку Першої світової війни Євген Коновалець уже був одним із провідних організаторів українського студентського руху Галичини, поєднуючи університетські студії з активною громадською та просвітницькою працею.
15. За гімназійних років Коновалець був активним спортовцем, відомим зі своєї вправности в дуже популярній тоді грі в «кічку». Відчуваючи вже тоді, на 18 році життя, важливість організування молоді, він організував в селі Зашкові гімнастично-пожежне товариство «Сокіл», яке постало в тому часі в містах і селах Галичини.
16. Січові стрільці вважали Євгена Коновальця зразковим («штрамацьким») командиром, який поєднував дисципліну, справедливість і повагу до своїх вояків.
17. Після поразки Української революції 1920 року Євген Коновалець знову опинився в таборі для інтернованих, де допомагав хворим побратимам і особисто дбав про їхнє лікування. (Зі спогадів Дмитра Герчанівського.)
18. Однією з улюблених книжок Коновальця в юності був ілюстрований «Робінзон Крузо», подарований матір'ю, який настільки його захопив, що він із друзями відтворював пригоди Робінзона на острові посеред річки Недільщини.
19. Євген Коновалець любив твори Івана Франка, особливо «Лиса Микиту», і навіть артистично відтворював діалоги його персонажів.
20. В одному з листів 1921 року Коновалець застерігав, що зневіра й роз'єднаність суспільства створюють сприятливий ґрунт для авантюризму, тому визвольний рух потребує відповідального й дисциплінованого проводу.
21. Для своїх соратників Коновалець залишався не лише Начальним комендантом УВО, але й авторитетним командиром Січових стрільців, якому довіряли ще з часів визвольних змагань.
22. Під час нарад Коновалець уважно вислуховував усіх учасників, ставив запитання, але остаточні рішення ухвалював лише після всебічного обговорення. Також висловлювався останнім.
23. Ще чотирнадцятирічним юнаком Роман Шухевич мав нагоду особисто спілкуватися з Євгеном Коновальцем і уважно слухав його розповіді. Одного разу під час прогулянки Коновалець поклав руку на плече юного Романа Шухевича — цей жест Шухевич сприйняв як особливий знак довіри й визнання.
24. Попри критику, Коновалець шанував ту рису світогляду Донцова, яка ніколи не змінювалась: ворожість супроти Росії. І він визнавав, що Дмитро Донцов — індивідуаліст із блискучим публіцистичним стилем. У 1922 році саме Євген Коновалець запропонував Дмитрові Донцову очолити відновлений «Літературно-науковий вістник».
25. Напередодні антигетьманського повстання Коновалець особисто намагався переконати Скоропадського скасувати федеративний універсал, попереджаючи про його небезпечні наслідки. Він з’являється до Гетьмана і, вказуючи на загрозу катастрофи, що її викличе цей універсал, просить Гетьмана зробити універсал нечинним. При тому він готовий віддати себе разом із Січовим Стрілецтвом до розпорядимости Гетьмана, щоб протиставитися наступові російських сил на Україні. Але це не допомогло...
26. 3 лютого 1929 року завершив роботу І Конгрес українських націоналістів. Полковник Євген Коновалець провів урочисте заприсяження учасників Конгресу на національний прапор і тризуб. На момент завершення Конгресу ОУН налічувала 28 членів. Коновальця одноголосно обрали Головою Проводу ОУН.
27. Є. Коновалець висловився проти «нав’язування зв’язків» з гітлерівцями, мотивуючи своє становище неґативним ставленням націонал-соціялістичної партії до всіх народів Східньої Европи — до слов’ян у цілому, а до українців зокрема. Гітлер шукає у Східній Европі не союзників, а життєвого простору для своєї нації. Для ілюстрації своїх тверджень він прочитав деякі місця з «Майн Кампф».
28. Коновалець розумів вирішальне значення східних українських земель в національній революції. Коновалець діяв конкретно. Уже в 1927-1928 pp. він вислав організаційних людей на Наддніпрянщину. Основна ціль Коновальця наприкінці 20-х і на початку 30-х pp. була — створити єдиний струм духового націоналістичного розвитку на всіх українських землях...
29. Євген Коновалець прагнув перенести частину діяльності українських націоналістів за межі українських земель, щоб тимчасово відвернути репресивні удари від України.
Опорною базою для роботи на східному напрямку він обрав українську колонію Зелений Клин на Далекому Сході. У Маньчжурії створено Українську Далекосхідню Січ.
30. За спогадами Олекси Бойківа: Євген Коновалець був скромною, стриманою, доброзичливою людиною, не прагнув особистої популярності та болісно переживав зраду близьких людей.
31. Наприкінці квітня 1929 року полк. Коновалець відвідав США та Канаду.
32. Євген Коновалець з вояцькою, майже фаталістичною байдужістю ставився до загрози замаху на своє життя. Він вважав, що якщо вороги захочуть його вбити, то все одно це зроблять.
33. Полковник Коновалець дуже любив і добре розумів молодь. У конфлікті між молодими й старшими він заявляв:
— Я там, де молоді. Без молоді не може бути революції.
До молодечих слабостей, амбіцій і грішків він ставився з вибачливою, часом трохи насмішливою усмішкою. (Спогади Ореста Питляра)
34. У 1932 році Євген Коновалець перебував у складному становищі через невирішене питання дозволу на проживання у Швейцарії. Він порівнював своє життя з долею «бездомного бурлаки» та вигнанця. Коновалець наголошував, що є політичним діячем, а не терористом чи анархістом. Через поганий стан здоров'я він потребував лікування в Карлсбаді.
35. Виступаючи з словом, Полковник ніколи не вживав високолетних фраз, а завжди говорив сухо, безпосередньо до речі, хоча часто захоплювався порушеною справою, і було пізнати, що він її глибоко переживає. На всіляких конференціях, більших або менших зустрічах, Полковник не виступав з довгими промовами. Він це залишав іншим.
Для себе резервував ролю уважливого спостерігача, і учасники відчували, що він їх дуже докладно спостерігає.
36. 23 травня 1938 року в Роттердамі Євген Коновалець загинув унаслідок вибуху бомби, замаскованої під коробку шоколадних цукерок, яку йому передав агент радянських спецслужб Павло Судоплатов за особистим наказом Сталіна.
37. У 1922 році Євген Коновалець одружився з Ольгою Федак, яка стала його вірною дружиною, найближчою соратницею, моральною опорою та надійним сімейним тилом у роки еміграції й визвольної боротьби. Сестра Ольги – Софія Федак вийшла заміж за друга Коновальця – Андрія Мельника. Їхній батько – Степан Федак (старший) був відомим фінансистом та громадським діячем.
38. Звістка про загибель Євгена Коновальця в травні 1938 року глибоко вразила українську громаду Канади. Українці сприйняли вбивство як удар не лише по Провіднику, а й по всій українській визвольній справі. Національні доми по всій Канаді вивісили чорні прапори на знак жалоби. У Садбері (Содбері) відбулися багатолюдні жалобні збори та панахида. Під час жалобної академії українці зібрали близько 3 000 доларів до Бойового визвольного фонду ОУН — на той час це була рекордна сума.
39. Після загибелі Євгена Коновальця в його номері готелю «Сантраль» знайшли настільний хрест, який він завжди возив із собою. Хрест був подарунком матері перед від'їздом Коновальця на фронт Першої світової війни. Полковник не розлучався з цією реліквією до останнього дня життя, що свідчило про його глибоку християнську віру.
40. Радянська влада визнавала Коновальця як одного з найнебезпечніших противників, зважаючи на його авторитет та ОУН під його керівництвом.
41. Для конспірації Коновалець користувався різними псевдонімами (Віра, Мудрий, Дід, Святослав тощо) та документами.
42. Похований він на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі. Могила вважалася тимчасовою до перепоховання в Україні.
43. У рідному Зашкові працює музей, присвячений його життю та діяльності. Музей Євгена Коновальця.
44. Мав єдиного сина у шлюбі з Ольгою Федак — Юрія.
45. Він підтримував широкі міжнародні контакти, намагаючись донести українське питання до урядів європейських держав і отримати підтримку української справи.
46. У повсякденному житті Коновалець жив дуже скромно і кошти спрямовував на діяльність визвольного руху.
47. Саме в московському полоні Євген Коновалець познайомився з Андрієм Мельником. Там зародилася їхня багаторічна співпраця у визвольному русі.
48. Коновалець дотримувався принципу: «Шлях до вільного Львова веде через вільний Київ», наголошуючи на першочерговому значенні української столиці для здобуття незалежності.
49. Євген Коновалець вважав, що відновлення незалежної Соборної України докорінно змінить політичний лад Східної Європи та стане ударом по імперських планах Москви.
50. Євген Коновалець був командиром Осадного корпусу військ Директорії під час облоги Києва в листопаді–грудні 1918 року
51. Під командуванням Євгена Коновальця Січові Стрільці відіграли важливу роль в обороні Києва у 1918 році, що дало змогу Центральній Раді ухвалити Конституцію УНР та зміцнило позиції української делегації на переговорах у Бересті.
52. Після загибелі Євгена Коновальця у 1938 році Андрій Мельник став його наступником на посаді Голови Проводу ОУН.
53. У своїх спогадах Андрій Мельник неодноразово применшував власні заслуги, натомість наголошував на провідній ролі та авторитеті Євгена Коновальця в українському визвольному русі.
54.У грудні 1935 року Євген Коновалець сказав: «До смерти не матиму спокою і вмру на полі бою», ніби передбачаючи свою трагічну загибель. Життя Коновальця в Женеві може бути канвою надзвичайного детективного роману. (Євген Бачина-Бачинський)
55. У листі від 15 квітня 1932 року до Дмитра Андрієвського Євген Коновалець застерігав, що Провід ОУН може втратити вплив на молоде покоління націоналістів, якщо не знайде з ним спільної мови.
Коновалець наголошував, що керівництво визвольного руху повинно підтримувати безпосередній зв'язок з українськими землями, а не діяти лише з еміграції.
Як приклад небезпеки відірваності від української дійсності Коновалець наводив діяльність Євген Петрушевич, застерігаючи від повторення подібних помилок.
56. Попри власні націоналістичні переконання, Коновалець не відмовлявся від співпраці з людьми інших політичних поглядів, якщо їхньою головною метою була боротьба за незалежність України.
57. На момент загибелі 23 травня 1938 року Євгену Коновальцю було лише 47 років.
58. Євген Коновалець вирізнявся умінням об'єднувати людей різних політичних поглядів і знаходити спільну мову між різними українськими середовищами.
59. За оцінкою Івана Кедрина, якби Євген Коновалець залишився живим, розколу ОУН у 1940 році, ймовірно, вдалося б уникнути, оскільки він мав винятковий авторитет і талант примиряти суперечності.
60. Коновалець критично оцінював власні рішення часів Української революції, визнаючи, що йому бракувало політичного й військового досвіду. Він шкодував, що не діяв рішучіше проти більшовицьких змовників і сил, які підривали Українську Народну Республіку, вважаючи це однією зі своїх помилок. Євген Коновалець також визнавав помилкою відмову від пропозиції перебрати військову диктатуру під час Трудового конгресу в Києві, пояснюючи це браком досвіду та готовності взяти на себе таку відповідальність.
61. Під час кризи в УНР розглядалася ідея запровадження військової диктатури у складі Симона Петлюри, Євгена Коновальця та Андрія Мельника, однак вона не була реалізована.
62. Євген Коновалець мав два литовські паспорти в період своєї еміграційної діяльності. Один із них був оформлений на ім’я Йозефа Новака і використовувався ним для конспіративних поїздок, інший — на його справжнє ім’я. Литовські документи допомагали йому в умовах підпільної діяльності та постійної загрози з боку ворожих спецслужб.
63. Праці не бракувало, а полк. Коновалець бував задоволений, коли міг навантажити когось працею так, що той не мав хвилини вільного часу. (Спогади Олекси Бойківа). Євген Коновалець був вимогливий та цінував старанність.
64. 23 травня — день загибелі Євгена Коновальця — стало датою, з якою пов’язують відзначення Дня Героїв. Травень у національній пам’яті особливо символічний, адже саме цього місяця Україна втратила багатьох видатних діячів визвольного руху ХХ століття. (Міхновський, Петлюра тощо).
65. Після загибелі Євгена Коновальця з його обличчя виготовили посмертну маску, яка нині зберігається в Канаді. Поховання також підготували з розрахунком на майбутнє перепоховання в Україні: у кришці труни зробили спеціальне віконце, через яке було видно обличчя Провідника. Саму дубову труну помістили всередину металевого контейнера, щоб у разі потреби її можна було безперешкодно вилучити.
66. Із початком Першої світової війни Євген Коновалець був призваний до 19-го полку крайової оборони. У квітні 1915 року під час боїв на горі Маківка його частина протистояла наступу російської армії, а сам Коновалець опинився в полоні. До кінця 1916 року він перебував у таборі військовополонених у Чорному Яру на Волзі.
Пізніше Коновальця разом з іншими полоненими перевезли до Царицина. Саме там він отримав звістку про події Української революції, що розпочалася в Києві.
67. Євген Коновалець не прожив багато, але залишив глибокий слід, що пережив його самого на десятиліття. Від Січових стрільців до створення УВО та ОУН — він присвятив життя боротьбі за українську державність. Його постать стала частиною історії кількох поколінь українців і залишається символом організованої боротьби за незалежність України і понині.
