А може це життя і не таке тяжке?
Коли уранці сонце в очі заглядає,
І перша кава, наче диво якесь,
Теплом ласкавим душу зігріває.
Ми звикли бігти, рахувати дні,
Шукати складнощі там, де їх геть немає,
А щастя — ось воно, в простому промені,
Який на стінах золотом палає.
А може це життя і не таке тяжке?
Коли навколо є надійні, щирі друзі,
Коли сестра обійме, скаже щось легке,
І серце розквітає, наче квіти в лузі.
Лиш треба вміти помічати мить:
Спів солов'я, каштанів пишні шати,
І просто вчитись в цьому світі жить,
І кожну секунду щиро цінувати.
Поглянь навколо — світ ряхтить добром,
Ми самі творим радість і надію.
Нехай тривоги змиє дощ кругом,
А ми продовжим будувати мрію.
Живи, радій, всміхайся кожній грі,
Яку нам доля лагідно дарує,
Бо синє небо в чистій вишині
Для нас щасливу повість знов малює!
