А на місто спадає дощ
Та полоще простори плош.
І будинки. Завулки теж…
І немає тій зливі меж!..
Очі вирячені вітрин
Сяють полисками краплин —
Їх в далекі несуть краї
Невгамовані ручаї.
В дощ уплетений срібний сніг
Тане падаючи до ніг.
Мерзнуть в крапельках ліхтарі
В цій осінньо-зимовій грі.
А у променях безліч фар —
Злива в райдузі суперстар.
У лелітки вдяглись авта…
Пада усмішка на вуста.
І не віють вітри від віт.
Парасольковий різноцвіт
Прикрашає дощу печаль
В цих осінніх в плачу прощань.
І стікає вода зі стріх,
Від дворів та із вулиць всіх.
І зістрибує від парасоль
Та пірнає у море доль.
…Так на місто спадає дощ
Та полоще простори площ.
І будинки. Завулки теж…
І немає цій зливі меж.
