10 років дружби, 10 спільних відпусток і двоє людей, які роками бояться зізнатися в почуттях, щоб не втратити примарну дружбу й псують по суті життя своїм партнерам. І це для мене основний мінус книги і чому вона мені не сподобалась. Те як показані відносини, відчуття наче це партнери Поппі та Алекса лиходії цієї історії, а не оці гарбузери.
Відкопаємо щось позитивне. Авторка показує, що наші дорослі рішення часто виростають із підліткових травм, Поппі й Алекс не просто так стали такими, на них вплинули булінг та сімейні обставини. Вони гарно врівноважують один одного.
Читається сама по собі книга легко, але ну не мій жанр. Ще з позитивного сподобались описи відпусток.
