Їхати було довго, спати ще рано, от ми й розговорилися. Спочатку про якісь буденні речі, а потім життя закрутило розмову й до особистого. Далі пишу з його слів.
Молодість, кохання, пристрасті вирували в однієї пари. Вони то сходилися, то розходилися з гучними скандалами, а тут ще й її вагітність. Стосунки були вельми хиткими ще до народження сина.
Коли хлопчикові виповнилося п'ять років, батьки вже щиро ненавиділи один одного. Жили разом виключно заради дитини, а сварки між ними ставали дедалі жорстокішими. Однієї ночі, вклавши сина спати, вони знову зчепилися. Чоловік потім не зміг згадати, у який момент усе сталося. Пам'ятав лише крик, власну лють і тишу, яка настала після.
Дружина лежала на підлозі, він довго стояв над нею, перш ніж зрозумів, що вона мертва. Треба було сховати тіло. Він відніс дружину до гаража, заштовхав у багажник і поїхав до найближчих боліт, добре що, у їхньому краї таких глухих місцин вистачало. Приїхавши, чоловік звалив задубіле тіло собі на спину й попрямував крізь чагарники до баговиння. Скинувши її в чорну твань, він довго спостерігав, як трясовина повільно поглинає залишки його сімейного життя.
Займалося на світанок. Чоловік повернувся додому й одразу заліз під гарячий душ. Але скільки б він не тер шкіру мочалкою, все не міг змити цей липкий, нудотний сморід твані й гнилі.
Проспавши дві тривожні години, він прокинувся з важкою головою. Найбільше його лякало питання: що сказати синові, коли той запитає про матір? Однак хлопчик, прокинувшись, про маму не згадав жодним словом. Він лише мовчки дивився на батька довгим, некліпаючим поглядом.
Чоловіку здалося, що син чує той самий сморід з болота. Він схопив освіжувач повітря й почав гарячково розпилювати його по всіх кімнатах, сподіваючись заглушити їдкий запах. Від штучного квіткового аромату, змішаного з тхнінню, ставало тільки гірше — нудило, плями перед очима пливли, а спина ніби наливалася важким, тупим болем.
Минуло кілька годин. Малий сидів у вітальні й дивився вимкнений телевізор. Батько вже не знаходив собі місця. Щоразу, заходячи до кімнати, він бачив на обличчі сина дивний подив. У голові панічно крутилися думки: “Можливо, він здогадався? Чув крики? Бачив кров?”
Не витримавши напруги, батько підійшов, сів поруч із хлопчиком і тихо запитав:
— Ти… не хочеш про щось мене спитати?
— Про маму? — дитина повільно повернула до нього голову.
Батько затамував подих і кивнув.
— Мені просто цікаво: чому мама така бліда і навіщо ти цілий день тягаєш її на спині?
