А що, якщо скажу тобі, що бачу дивні сни? Ти мені повіриш?
Часом вони пророчі. Часом — пусті. Такі, що зовсім не мають змісту. Бачу їх щоночі. Сірі, химерні, тьмяні, злободенні. Нагадують життя.
Війна мені снилася задовго до того, як почалася. Снилася довго. Кров, мертві рухи, пусті безнадійні погляди. Тепер бачу безмежні широти, чи то радше пустоти. Оглядаюся навколо - мряка. Бездонна глибочінь внизу, безнадійна безмежність угорі. Ніхто мене не бачить і не чує. У своїх снах я одна. Це тривожить.
Але є дещо гірше.
Що тривожить тебе? Напевно, ж не мої сни. Тебе турбує відсутність твоїх.
Тебе лякає байдужість. Бліді ниці лиця, що рухаються назустріч й презирливо-жалісним поглядом кивають долу і розбивають тим твої надії. Надії на людство. Надії на людей.
У своїх снах я одна. Це тривожить. Але що лякає тебе? Що ти бачиш у тих лицях? Любов чи ненависть. Смерть чи життя.
