Якби я розповів тобі про гетсиманські сади,
Якби я заспівав колискову,
Ти б повірила, що я живий,
Ти б повірила, що скоро вернусь додому?
Якби я минав перехрестя на розі,
Якби запитав, чи купити хліб,
Ти би знала, що я в дорозі
Ти б не знала, що дотліваю, мов гніт.
Якби я був завжди біля тебе,
Якби я носив твій оберіг,
Тобі більше було б і не треба,
Тоді б не розбився твій цілий світ.
А що, якщо скажу тобі, що бачу дивні сни? Ти мені повіриш?
Щоночі чорнота огортає місто. А заразом і мої думки. Вони сновигають, мов ті примари. Поміж людей. Долаючи відстані.
Тобі було колись лячно в темряві? Буває, вона жахає мене досі. З часом я навчилася її пізнавати, розрізняти її безпечні звуки.
Уявіть собі, що свобода в усьому світі занепала . Уявіть собі, що справи пішли настільки погано, що диктатура фактично вторглася в демократію з метою знищити її свободи і її народ. І все ж... уявіть собі, що цей народ дав відсіч.
450 день повномасштабного вторгнення. Мої особисті переживання. Емоційна складова
Уявіть собі, що свобода в усьому світі занепала . Уявіть собі, що справи пішли настільки погано, що диктатура фактично вторглася в демократію з метою знищити її свободи і її народ. І все ж... уявіть собі, що цей народ дав відсіч.
450 день повномасштабного вторгнення. Мої особисті переживання. Емоційна складова
