А якщо...

• «А якщо він мене покине?» 

• «А якщо я скажу зайвого?» 

• «А якщо мені відмовлять?»

• «А якщо...?», «А якщо...?», «А якщо...?»  

▪️ У чому проблема цих думок?

Проблема думок «а якщо...» — це страх перед тим, що вони втіляться в реальність. Страх і тривога змушують уникати ситуацій нових знайомств, кар’єрного розвитку, отримання почуття близькості, нового досвіду і просто повноцінного життя. І часто ми віримо у це «а якщо...», наче воно беззаперечне і істинне. Але це не так. 🙅‍♂️

Що варто пам’ятати?  

▪️ Факт і думка — не одне і те саме.

Факт — це інформація, що представлена, як об’єктивна реальність. Він має докази і підтвердження.

• «Мене звати Соня»

• «Я маю атомобіль»

Все це факти. 👌

Думка — це точка зору, що сформувалася у свідомості, з приводу певної події. І ця точка зору може бути унікальною для кожного.

Це означає, якщо я скажу: «Зараз січень» — це факт, але якщо я скажу: «Мій улюблений місяць — січень» — це думка. Бо у когось улюблений місяць квітень, у когось — жовтень, а хтось ненавидить зиму взагалі і от така його думка. 💡

Наші ідеї щодо себе і інших, оцінки і значення, якими ми наділяємо реальність — це думки, а не факти. Вони можуть підтвердитись, а можуть не підтвердитись. 🙌

Тому важливо пам’ятати, ваша думка (у тому числі та, що  починається із «а якщо...») — не факт. Вона тут, щоб налякати вас. 😨

Візьмемо приклад. Можете підставити його під подальші пункти.

Олена сидить на нараді. Їй дають доручення, яке вона не зовсім зрозуміла і у Олени з’являється уточнююче запитання, а одразу після нього — думки: «А якщо я скажу дурницю і виставлю себе посміховиськом перед начальником і колегами? Це ж очевидне запитання. Якщо про мене подумають, що я дурна? Не буду запитувати.» Олена не задала запитання ні під час наради, ні після наради, бо прийняла свої думки за факт. І від цього страждає не начальник, не колеги, а вона сама. Бо вона так і не зрозуміла, що від неї хочуть.

▪️ Що з цим робити?

1️⃣ Визначити думку.

2️⃣ Від настирливих думок хочеться втікти. Зробіть навпаки — дайте їй бути, дайте їй покинути вас згодом.

3️⃣ Поставте цю думку під сумнів. Одна із пасток настирливих думок — це катастрофізація (схильність прогнозувати найгірші сценарії і уявляти їх). Але ніколи немає ніяких гарантій, що відбудеться саме найгірший сценарій.

• Який відсоток вірогідності, що буде саме так?

• Чи можливий інший варіант розвитку подій?

• Які ще варіанти можливі?

• Який відсоток вірогідності того, що із усіх сценаріїв втілиться саме цей?

4️⃣ Дайте програтись найгіршому сценарію у вашій голові.

• Що буде, якщо все станеться саме так?

• Як я почуватимуся?

• Чи зможу я це пережити?

• Як я можу себе підтримати?

Зазвичай ми боїмося не самих ситуацій, а своєї вразливості і інших почуттів, пов’язаних із ними. Тобто це не «я боюся сказати дурницю», а «я боюся почуватися принизливо від усвідомлення, що я говорю дурниці.»

💡 Нагадування: почуття не вбивають. Ви виживете, 100%.

5️⃣ Перевірте і переконайтеся. На щастя чи на жаль, щоб чогось не боятися, треба його засвоювати.

Поведінковий цикл пов’язаний саме із діями. Коли ми уникаємо ситуацій, які провокують тривогу, ми лише підкріплюємо уникаючу поведінку — розрив шаблону не відбувається. Уникнення не є виходом, бо воно не допомагає переконатися, наскільки правдивими є наші судження і думки. Найдієвіший спосіб переконатися — зробити і проаналізувати. Не вимагайте від себе повної впевненості у своїх діях. Не очікуйте, що отримається з першого разу. Це приведе лише до розчарувань і знецінення ваших зусиль. 

Боятися — це нормально. Рухатися вперед із невпевненістю — це нормально. Пробувати попри усі «а якщо...» — це сміливо. 💪

Дайте собі час, дайте собі бути ❤️.