Автор: Крістофер Міллер для Financial Times
Після того, як його літній контрнаступ закінчився невдачею, Київ переходить до нової стратегії, готуючись до третього року війни
«Я скажу вам правду», - каже Ваня, український солдат, який служить у розвідувальному підрозділі, що воює разом з морськими піхотинцями на східному (лівому) березі Дніпра на півдні України. «Ситуація плачевна».
Його сувора оцінка прозвучала після кількох місяців зухвалих рейдів українських військ на ворожу територію минулої осені з метою створення крихкого плацдарму в глибині південної Херсонської області. Під покровом темряви війська переправилися через річку, щоб завдати шкоди російським підрозділам і забезпечити одну з небагатьох світлих плям після того, як широко розрекламований літній контрнаступ України закінчився невдачею.
Але контроль над плацдармом на Дніпрі, біля села Кринки, слабшає. Їхні позиції на болотистій місцевості та у старих ворожих окопах неглибокі, схильні до затоплення або заповнені гниючими трупами російських бійців. Також дошкуляють сильні морози, які сповільнюють бойові дії та унеможливлюють відпочинок.
Українські війська зазнають тут великих втрат, нарікає Ваня, відмовляючись повідомити подробиці, посилаючись на військову таємницю. Він додає, що росіяни мають перевагу в чотири-п'ять солдатів на одного українця.
Частково проблема полягає в логістиці. Оскільки українці повинні перетинати річку на невеликих суднах, щоб залишатися непоміченими і більш спритними, вони не в змозі перевозити більшу, більш смертоносну зброю. «Ми беремо лише те, що можемо нести самі, - каже Ваня. «Максимум, що є, це деякі види гранатометів. У дуже рідкісному випадку я бачив, як переправляли один крупнокаліберний кулемет».
Кінцевою метою було створити позицію, з якої українська армія могла б розпочати нові атаки вглиб контрольованої росією території. За словами Вані, з кожним днем це виглядає все менш імовірним. Останніми тижнями російські військові блогери та західні аналітики стверджують, що російські війська відвоювали деякі позиції на східному березі.
На запитання, чи може Україна утримувати там свою базу в довгостроковій перспективі, Ваня відповів прямо. «Звичайно, ні, - каже він. «Справа в тому, що морська піхота не змогла витримати темп наступу і напевно вже давно втратила ініціативу».
Тепер Ваня очікує, що війська відійдуть на оборонні позиції на західному березі Дніпра - або ризикують зазнати великих втрат серед своїх найсильніших підрозділів.
Але до якої міри слід зайняти більш безпечні оборонні позиції напередодні важкого третього року війни - це вже питання не лише для тих, хто дислокується на Дніпрі, але й для всього українського війська та його головнокомандувача.
З наближенням другої річниці повномасштабного вторгнення росії 24 лютого військові перспективи України, схоже, погіршуються. Вона залишила надії на швидку перемогу і натомість готується до затяжної війни. Один західний чиновник, який працює над українською політикою, вважає, що «мало шансів на оперативний прорив з обох сторін у 2024 році», не кажучи вже про наступні кілька місяців.
Цю реальність визнають і в Києві, де президент Володимир Зеленський на початку грудня заявив, що настав «новий етап». Після того, як його війська не змогли відвоювати значні території на півдні, як планувалося, він наказав армії побудувати нові укріплення на ключових ділянках 1000-кілометрової лінії фронту, що свідчить про перехід від наступу до оборони.
Західний чиновник каже, що стратегія «активної оборони» - утримання оборонних ліній, але зондування слабких місць для використання в поєднанні з повітряними ударами з великої відстані - дозволить Україні «наростити свої сили» цього року і підготуватися до 2025 року, коли контрнаступ матиме більше шансів.
Але кілька факторів, ймовірно, визначатимуть долю України. Головним з них є невизначеність щодо західної військової допомоги, в тому числі боєприпасів, яку Україна зараз відчуває на собі. Залишаються відкритими питання про рішучість Заходу і про те, чи може і чи буде він продовжувати підтримувати Україну в її боротьбі - і якщо так, то в якій мірі.
Найбільше занепокоєння викликає Вашингтон, де 27 грудня Білий дім оголосив про останній пакет озброєнь і військової техніки для України. Хоча європейські країни, включаючи Великобританію і Німеччину, надають певну фінансову підтримку, США є найбільшим постачальником військової допомоги Україні. Але праві республіканці в Конгресі США стримують майбутнє військове фінансування Києва на десятки мільярдів доларів. Доки Конгрес не діятиме, підтримки більше не буде.
Фіона Гілл, провідний експерт з питань росії, яка працювала радником з питань національної безпеки в Білому домі, заявила в грудні в інтерв'ю виданню Politico, що Україна досягла успіху «завдяки масивній військовій підтримці з боку європейських союзників та інших партнерів».
«Отже, в цьому відношенні ми зараз досягли переломного моменту між тим, чи продовжить Україна перемагати, маючи достатню бойову міць, щоб стримати росію, або ж вона насправді почне програвати, тому що у неї немає обладнання, важкого озброєння, боєприпасів. Ця зовнішня підтримка буде визначальною».
Навіть якщо Білий дім домовиться з Конгресом про продовження допомоги Україні, він навряд чи зможе запропонувати той стрибок у можливостях і технологіях, який дозволить Україні рішуче відновити перевагу вже цього року.
Відповідаючи на запитання, коли припинення американської допомоги Україні почне позначатися на полі бою, інший західний чиновник, який працює над українською політикою, сказав: «Ми впевнені, що українці мають все необхідне [для утримання своїх позицій]».
Під час свого важливого візиту до Вашингтона в грудні Зеленський вдався до термінового тону, благаючи республіканців у Конгресі без зволікань схвалити нову військову допомогу для його країни в розмірі 60 мільярдів доларів. Зеленський заявив, що для захисту критично важливої інфраструктури України негайно потрібно більше засобів протиповітряної оборони, зокрема, для захисту критично важливої інфраструктури. Ця потреба стала очевидною на початку цього місяця, коли майже 4 мільйони жителів Києва прокинулися від гуркоту вибухів російських ударних безпілотників, а також балістичних і крилатих ракет.
Все вказує на те, що попереду ще більше. Єнс Столтенберг, генеральний секретар НАТО, попередив у листопаді, що росія накопичила ракети на зиму і планує запустити їх масованими хвилями протягом найближчих тижнів, намагаючись занурити Україну в темряву.
Цей похмурий прогноз з'явився в той час, коли неспровокована війна Кремля проти свого сусіда триває вже третій рік, і через 12 місяців після того, як Україна, здавалося б, взяла гору в цій боротьбі.
Це помітний контраст з візитом Зеленського до столиці США на початку 2023 року, коли американські законодавці аплодували стоячи, коли він сказав їм, що «ви можете прискорити нашу перемогу».
Здавалося, що Україна має перевагу на полі бою після того, як контрнаступи на сході Харківщини та півдні Херсонщини призвели до звільнення найбільших ділянок території від російських військ, відколи вони були витіснені з Києва та Чернігова навесні 2022 року.
Значні успіхи дали військам значний моральний підйом, а втомленому українському суспільству - впевненість у тому, що війна може завершитися перемогою.
«У той час країна жила з відчуттям, що єдине, що заважає закінчити війну, - це погода», - написав нещодавно український журналіст Павло Казарін для незалежного видання «Українська правда».
Тим часом росія відходила від своїх поразок. Коли вона розпочала наступ у січні 2023 року, українці стримали її сили. Зрештою, вона досягла обмеженого успіху в східному місті Бахмут, де застосувала тактику випаленої землі. Але це була піррова перемога, в якій загинули десятки тисяч загартованих у боях бійців і була витрачена величезна кількість артилерійських боєприпасів.
Але в наступні місяці контрнаступ України не досягнув своїх високих цілей, включаючи повернення територій, контрольованих росією, і розрив сухопутного мосту до Криму. Тисячі українських солдатів були вбиті або поранені, а сотні бойових машин і озброєнь, поставлених із Заходу, були знищені. Як наслідок, дух українців впав, а опитування показують, що безпрецедентна єдність, продемонстрована на початку війни, може розколотися.
Що ще важливіше, країна зараз стоїть перед викликом мобілізації.
Армійське керівництво Зеленського звернулося до нього з проханням призвати до армії понад 500 000 нових солдатів - цифра, яка враховує приголомшливі втрати України і той факт, що багато військ воювали майже два роки без перерви на відпочинок. Але президент заявив, що йому потрібно почути «більше аргументів» на підтримку цього кроку, водночас він побоюється ухвалення непопулярного рішення, коли його власний рейтинг падає.
Казарін підкреслив, що серед пересічних українців зростає страх, що результат війни може бути не на їхню користь: «Ми входимо в цю зиму з очевидно меншим запасом психологічної стійкості - і з очевидно більшою колективною втомою».
Занепокоєння нації не зовсім безпідставні. Зараз саме російські війська ведуть наступ.
Її військові намагаються оточити стратегічне промислове місто Авдіївку, за яке ледве тримаються українські війська, прагнучи захопити всю Донецьку область. У грудні 2023 року росіяни також захопили те, що залишилося від зруйнованого міста Мар'їнка, що за 40 км на північний схід.
Однак Кирило Буданов, начальник Головного управління військової розвідки Міністерства оборони України, стверджує, що російські атаки поки що не призвели до жодних проривів. «Остання їхня жалюгідна спроба... [триває вже два місяці, - каже він зі свого київського офісу. «Безрезультатно».
Але саме успіхи росії на полі бою змусили Україну зайняти більш оборонну позицію - стратегію, яку підтримують найсильніші союзники Києва.
У грудні Міністерство оборони Естонії опублікувало доповідь, в якій йдеться про те, що Україна повинна перейти до «стратегічної оборони», щоб дати країні та її союзникам час на розбудову промислової бази, підготовку резервів, збільшення чисельності особового складу та нарощування артилерійських виробничих потужностей для відновлення наступальної кампанії у 2025 році.
Це збігається зі стратегією, яку Вашингтон, як повідомляється, «продає» Україні. Американці також наполягають на більш консервативному підході. Замість наземних наступальних операцій, основна увага буде зосереджена на утриманні території, яку вона має зараз, укріпленні позицій і нарощуванні запасів і сил протягом наступних місяців.
Тим часом, на думку США, українські війська можуть продовжувати шукати слабкі місця в російській обороні, щоб скористатися ними, коли з'явиться можливість. Крім того, Україна могла б продовжити - і, можливо, посилити - повітряні атаки на великі відстані за допомогою ракет і безпілотників, які довели свою ефективність, наприклад, при нанесенні ударів по Чорноморському флоту росії в Криму і тамтешніх аеродромах.
Олександр Сирський, другий за рангом командувач наземних військ України, припустив на цьому тижні, що стратегія не передбачає кардинальних змін. «Наші цілі залишаються незмінними: утримання наших позицій. ... виснаження ворога шляхом нанесення йому максимальних втрат», - сказав він в інтерв'ю агентству Reuters.
Є й інші в Києві, які побоюються, що покладання лише на оборонну стратегію може зашкодити українським військовим зусиллям. Зосередження на стримуванні без наступального компоненту було б «помилкою історичного масштабу», попереджає Андрій Загороднюк, колишній міністр оборони України. Без цього Путін «буде демонструвати всьому світу, що війна для України не виграшна», - каже він. «Це, по суті, просто віддає йому ініціативу». З цієї причини, додає Загороднюк, важливо тримати росію в напрузі.
Голова військової розвідки Буданов погоджується з тим, що Україні важливо продовжувати тиснути на російські сили, особливо в Криму, за допомогою повітряної кампанії, атак морських безпілотників і таємних операцій. «Наші підрозділи неодноразово входили до Криму [минулого року]», - каже він, обіцяючи відправити на півострів більше спецпризначенців, щоб зруйнувати російську логістику.
Є кілька причин для того, щоб українські сили залишалися оптимістично налаштованими. За оцінками американської розвідки, з початку наступу навколо Авдіївки в жовтні російські військові втратили понад 13 000 солдатів і понад 220 бойових машин, що еквівалентно шістьом маневреним батальйонам.
Буданов каже, що ці цифри значно зросли за останні тижні, але не може назвати точних цифр. Однак перший західний чиновник, який займається українською політикою, припускає, що в листопаді 2023 року Росія втрачала в середньому 1 000 загиблих і поранених щодня. Україна, додає чиновник, перебувала в «сильній оборонній позиції» навколо промислового міста, в якому розташований великий коксохімічний завод, що колись забезпечував енергоносіями металургійні заводи регіону.
Ще однією причиною для України посилити увагу до зміцнення оборони є те, що росія може планувати широкомасштабний наступ вже влітку, припускають українські силовики, які говорять про чутливі питання на умовах анонімності.
Його метою буде захоплення решти чотирьох областей - Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької, - які, за словами Путіна, були анексовані у вересні 2022 року. Крім того, за словами чиновників, не виключена ще одна спроба захоплення Харкова чи навіть Києва.
У нещодавно розсекреченій оцінці американської розвідки, з якою ознайомилася FT у грудні, також зазначається, що кінцева мета Путіна в Україні - завоювати країну і підкорити її народ - залишається незмінною.
Це пояснює, чому росія продовжує свої наступальні операції на сході України на кількох напрямках, зокрема, навколо Авдіївки, а також у напрямку Лиману і Куп'янська на північному сході, йдеться в документі.
Останніми місяцями росія отримала підтримку від поставок артилерійських снарядів і ракет з Північної Кореї та збільшення виробництва зброї і боєприпасів, якому допомагають китайські мікросхеми для виробництва техніки. Ці зусилля поставили їх у кращу позицію, ніж вони були після того, як були ослаблені в битві під Бахмутом у 2023 році, кажуть чиновники.
Чи досягнуть росіяни успіху - це вже інше питання. Буданов не впевнений, що його вороги зможуть виробити стільки снарядів і військ, скільки вони втрачають, навіть за підтримки Північної Кореї. До того ж, українці довели, що вміють захищати свою територію.
«Очевидно, що обом сторонам важко залучати, тренувати та утримувати свої збройні сили, - каже Микола Бєлєсков, науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень України. «Жодна зі сторін не в змозі створити і використовувати чисельну перевагу».
Але спочатку обидві сторони повинні витримати сувору зиму. Хоча мінусові температури, безсумнівно, вплинуть на російську військову логістику і операції, вони не зможуть повністю їх зупинити, вважає Загороднюк, колишній міністр оборони України.
Розумнішим кроком може бути готовність рішуче захищати свою територію. Зрештою, попереджає Загороднюк, «Росія завжди намагатиметься напасти взимку».
Але військовий глухий кут може піти на користь Москві, вважає американська розвідка. Путін робить ставку на те, що патова ситуація зменшить підтримку України з боку Заходу і, зрештою, дасть Кремлю перевагу.
Західний чиновник, який працює в царині політики по Україні, каже: «Напевно, буде справедливо сказати, що українська система повністю залежить від постійної військової допомоги Заходу».
