Алжир та Росія об'єднуються, щоб розділити Західну Африку

Алжир, і Росія, схоже, зближуються в загальних питаннях зовнішньої політики. Нещодавня двостороння оборонна зустріч раніше опального російського генерала Сергія Суровікіна з алжирцями відображає не лише зміцнення оборонних зв’язків між цими двома державами, але також покращену зовнішньополітичну координацію. Російське видання «Коммерсантъ» стверджує, що «військово-політичне керівництво країни вважає дуже важливим реалізацію східної зовнішньої політики». Здається що, відбувається все більш тісне російсько-алжирське зближення, щоб перетворити Сахель на проросійсько-алжирський блок, який загрожує або країнам Африканського Рогу, або Нігерії.

Алжир має явну зацікавленість у тому, щоб стати регіональним гегемоном. Інтереси Росії також стають все більш прозорими для спостерігачів. В обмін на продаж зброї та політичну підтримку потенційних лідерів, включно зі створенням масштабних мереж інформаційної війни, Росія прагне отримати довгострокові концесії на видобуток корисних копалин, енергетичні угоди та доступ до портів. Завдяки цьому вона може увічнити владу своїх клієнтів, а також посилити й зберегти свою довгострокову політичну присутність і вплив в ООН або коаліціях на кшталт Бразилії, Росії, Індії, Китаю, Південної Африки (БРІКС) чи Африканського Союзу. Вона також сподівається отримати права на постійні військово-повітряні та/або військово-морські бази.

Росія вже давно оголосила про свій намір шукати такі бази, зокрема, в Алжирі, а зараз шукає їх у Лівії. Ці пошуки сягають часів колишнього Генерального секретаря Комуністичної партії Леоніда Брежнєва, які характеризувалися невпинним пошуком баз у Середземномор'ї, на Близькому Сході та Африканському Розі. І оскільки наполегливість у територіальній експансії залишається відмінною рисою російської політики, сьогодні цей пошук триває, попри все, що сталося з того часу, і втрату значної частини свого флоту в Україні. Щобільше, Росія навіть шукає бази в Індійському океані.

Вибіркова опозиція Алжиру до іноземного втручання і його співпраця з Росією має на меті отримання регіонального статусу. Росія намагається змусити африканців та інших спостерігачів повірити в те, що вона є великою світовою державою, якою вона нав'язливо себе видає. Важко зрозуміти, яка в цьому користь для африканців. Зрештою, найближчим аналогом російської політики є Британська Ост-Індська компанія – взірець європейського імперіалізму, який не пропонує африканцям нічого, окрім нової форми колонізації. Хоча регресія Росії до середньовіччя очевидна в багатьох сферах політики, залишається загадкою, що Алжир чи інші африканські держави, окрім їхніх силовиків, отримають від цих авантюр.

Джерело: The Hill