В творчості пана Андрія Костинського, уродженця Харкова та неординарного видавця, поета, літкритика,
неабияку роль відіграють пейзажі.
Просто вражаюче інколи усвідомлювати, як міські картини, переплетені погляди містян, спогади з минулого та сміливі проєкції автора переплетені в загадковій єдності.
Це ще один шлях до внутрішньої свободи.
Зазвичай, пишучи рецензії, я орієнтуюсь на системний, парадний образ митців.
Скоріше за все, так буде й цього разу.
Як організатор масових заходів, пан Андрій проявив себе вкрай креативно. Він заснував творче об'єднання "АВАЛ", яке проявляло себе протягом декількох років, проводячи Всеукраїнський літературний конкурс "АВАЛгард".
Це і пошук талантів, і створення нового погляду на місто, його величну історію.
Видавався також часопис "ЛАВА", це товстий літературний часопис із загадковими, переважно постфутуристичними роботами різнопланових авторів та авторок, не кажучи вже про вкраплення есеїстики та силабо-тоніки.
Йдеться про інше. Це справжня честь - тримати прометеанський вогонь слова, надавати крила авторам-початківцям, якісно й мудро модерувати конкурси, вибудовуючи ідентичності на тлі неповноти даних.
Дійсно, організатори офлайн-заходів та оупенейрів часто ризикують.
Можливо, щось пройде не за сценарієм, можливо, навіть навпаки - перевершить очікування.
Для кого точно можна назвати цей конкурс значущим - то це для поціновувачів мандрів.
Мені пощастило побачити ще неушкоджений Харків восени, коли дерева скидали листя, а поети - вірші й цитати один одному, ви тільки уявіть - не в штучно-інтелектуальний чат, а саме на стару добру електронну пошту.
Всього лише один захід пана Костинського мені вдалося побачити наживо й запам'ятати, але й він був значущим.
Правильний темпоритм живих виступів, цікаві й неповторні екскурсії Харковом літературним, легкість пера, коли в повітрі тремтять асоціації, радість єдності з молоддю, коли бачиш наживо тих людей, які раніше були всього лише "аватарками в соцмережах", а тепер стають приятелями в творчих пригодах, бажано - дуже надовго.
Пані Аліса Волкова планувала стати режисеркою. а стала терапевткою, але все ще пише.
Панія Міла Машнова живе та працює в Іспанії, виступає час від часу, фотографується й пише
Пан Дмитро Бовдуй живе тимчасово на заході України, лишаючись і технологом, і філософом, і поетом
Пані Наталія Фандоріна заглиблюється і в багатовимірну творчість, і у філантропію
Активно друкується, розвиваючи свій художній стиль та світ, пан Віталій Помазан
Пані Ія Кива стала культурною амбасадоркою України й злетіла найвище, ставши окрасою численних видатних літературних, перекладацьких та есеїстичних премій
Важливо усвідомлювати, що інколи творчі інтенції авторів не збігаються, але тримає міцною рукою пан Костинський загадкові нитки мойр. Вражають мудрість та далекоглядність Костинського-автора, критика, організатора.
Він вміє розгледіти в молодих авторах талант раніше, ніж це зроблять інші.
Він вміє не просто єднати творчих людей довкола поетики, філософії, естетики, а ще й будувати мости між різними частинами нашої країни.
Відвідавши лише один захід і дуже давно, я усвідомила, наскільки цікавіше ділитися творчістю, ніж писати "в стіл", наскільки важливо слухати, чути, згадувати. вивчати, аналізувати й вірити.
Поступово втратять актуальність у молодіжній поезії "звіти" про маргінальність та самотність, спроби постфутуристичних медитацій, як-от у моєму тексті "Бути тишею", але залишаться ще відгомони легкої осені 2014 р.. коли завдяки дбайливим організаторам панам Ковальчуку, Костинському та п. Катерині Деришевій, які не просто розкривають нові таланти, а ще надають їм нові майданчики для самовираження та зростання.
Maryna Tchianova, 2026
