Поняття the outside (в перекладі зовнішнє) у філософії акселераціонізму позначає радикально не-людське, жахливе буття, яке перевершує будь-яке можливе людське сприйняття та розуміння. Це зовнішнє є абсолютно іншим і недоступним для людського суб’єкта, оскільки воно виходить за межі всіх категорій та систем, якими люди зазвичай упорядковують світ. The outside руйнує наші звичні способи мислення та взаємодії з реальністю.
У контексті робіт Ленда, це поняття тісно пов’язане зі спекулятивно-реалістичною філософією, де підкреслюється, що реальність виходить за межі людської суб’єктивності й не зводиться до антропоцентричних моделей. the outside— це потік, який руйнує антропоцентричні структури, систем мислення і традиційні соціальні форми.
Порівняно з зовнішнім у філософії Дельоза, де воно постійно взаємодіє з внутрішнім і не є настільки жорстко розмежованим, у Ленда воно набуває набагато більш радикального характеру, оскільки the outside є абсолютно неконтрольованим і непізнаваним.
Таким чином, the outside у Ленда символізує щось глибоко чужорідне, що вривається в людську реальність із руйнівною силою. Це не просто інше, це те, що неможливо вписати в жодну людську систему координат, включаючи моральну чи пізнавальну.
Концепція зовнішнього акцентує увагу на неконтрольованих і неантропогенних силах, що виходять за межі людських інтенцій та здатності впливати на них. Деякі приклади явищ, які можна віднести до проявів зовнішнього:
Технологічний прогрес: Наприклад, розвиток штучного інтелекту, який починає діяти незалежно від людських бажань і задумів, перевищуючи можливості його контролю. Це може створювати незворотні зміни в економіці, культурі та суспільстві, поза межами людського управління. Дивись технологічна сингулярність.
Автономні алгоритми штучного інтелекту (ШІ) є яскравим прикладом прояву зовнішнього. Наприклад, генеративні моделі ШІ можуть створювати небажані або непередбачувані результати, як-от поширення фейкових новин або маніпуляція суспільною думкою без прямого контролю людини. Інший приклад — автономні бойові дрони, які діють за заздалегідь закладеними алгоритмами, потенційно приймаючи летальні рішення без участі оператора.
Природні катастрофи: Стихійні лиха, такі як землетруси, виверження вулканів, цунамі або урагани, — радикальні, неконтрольовані сили природи, що руйнують не тільки фізичні, але й соціальні, економічні та культурні структури.
Виверження супервулкану, такого як Єллоустоун, здатне змінити клімат на планеті, спричинивши вулканічну зиму, явище, що вийде за межі будь-якого людського впливу. Такі події нагадують про неконтрольованість природних процесів і їхню здатність руйнувати антропоцентричні системи.
Кліматичні зміни неантропогенного характеру: стосуються тих природних процесів, які відбуваються без прямого втручання людини і виходять за межі її здатності впливати на них. Хоча людська діяльність значною мірою спричиняє зміни клімату (як, наприклад, через викиди парникових газів), існують процеси та явища, що розвиваються незалежно від людського впливу або ж стають некерованими навіть після початкової антропогенної причини.
Поступові зміни нахилу осі Землі або коливання орбіти планети, відомі як цикли Міланковича, є прикладом зовнішніх явищ, що впливають на кліматичні зміни, незалежно від людської діяльності. Ці процеси можуть спричинити льодовикові періоди або глобальне потепління без жодного втручання людини.
Масове вимирання видів: є одним із найрадикальніших прикладів неантропогенних явищ, які демонструють як зовнішнє проявляється у природі. Такі події є частиною природної історії Землі і відбувалися ще задовго до виникнення людства. Це процеси, що виходять за межі людського впливу і не залежать від людської волі, хоча людина може прискорювати або спричиняти їх.
Яскравим прикладом є оксигенова катастрофа, або велика киснева подія, що сталася приблизно 2,5 мільярда років тому. Ця подія була наслідком активності фотосинтезуючих ціанобактерій, які почали виділяти кисень у великих кількостях, радикально змінюючи склад атмосфери та океанів. Різке підвищення рівня кисню стало катастрофічним для анаеробних організмів, які домінували на той час і не могли вижити у середовищі з високим вмістом кисню. Ця зміна атмосфери спричинила масове вимирання анаеробних видів і окислення океанів, що призвело до хімічних трансформацій, зокрема до осадження заліза. Внаслідок цього рівень кисню в атмосфері зріс, створивши передумови для еволюції аеробних організмів, які стали основою сучасної біосфери Землі.
Космічні явища: Такі події, як падіння астероїдів, сонячні бурі або космічні вибухи, є радикальними явищами зовнішнього, що діють незалежно від людських прагнень і можуть мати значний вплив на Землю та людську цивілізацію, навіть спричиняючи глобальні катастрофи.
Падіння астероїда розміром понад 140 метрів, як-от астероїд Апофіс, який у 2029 році пролетить на небезпечно малій відстані від Землі, є прикладом зовнішнього, що демонструє глобальну загрозу поза людським контролем. Інший приклад — сонячні бурі, які можуть викликати катастрофічні перебої в роботі енергетичних систем та супутникових мереж, як це сталося у 1859 році під час події Каррінгтона.
* * *
Поняття «the outside» у Ніка Ленда можна розглядати в контексті таких філософських концепцій, як трансцендентне Іммануїла Канта та реальне Жака Лакана, хоча між ними є суттєві відмінності
Трансцендентне (Кант)
Кант визначав трансцендентне як те, що виходить за межі можливого досвіду і знання, тобто за межі нашої здатності пізнавати речі такими, якими вони є самі по собі (річ сама по собі). Для Канта, трансцендентне — це те, що існує поза рамками людського пізнання і ніколи не може бути безпосередньо дане суб’єкту. Воно не є частиною світу, яким ми його знаємо, і залишається постійно поза межами розуму.
Прикладом трансцендентного може бути Бог у класичній теології, якого не можна пізнати безпосередньо, але чия присутність впливає на світ, або математичні істини, які, хоча і застосовуються в реальному світі, існують поза нашими повсякденними відчуттями.
У Ленда the outside теж позначає радикально інше буття, яке не піддається людському сприйняттю і логіці. Це можна зіставити з кантівським трансцендентним, оскільки обидва поняття фіксують те, що виходить за межі людського розуміння і пізнання. Проте, на відміну від Канта, який вважав трансцендентне необхідним для пояснення меж пізнання, Ленд бачить the outside як руйнівну силу, яка загрожує знищити суб’єкта та все людське.
Трансцендентне може бути віднесене до зовнішнього у тому сенсі, що воно знаходиться поза межами звичайного людського досвіду, але на відміну від зовнішнього, трансцендентне не завжди несе загрозу, а скоріше виступає як основа для побудови світу або структури досвіду.
Реальне (Лакан)
Жак Лакан ввів поняття реального як аспект буття, що залишається поза символічною структурою мови та не може бути повністю асимільованим суб’єктом. Реальне — це те, що знаходиться поза нашим здатністю означення, оскільки воно не піддається символізації та структурованій мові. Воно вторгається в наше життя в моменти розриву символічного поля.
Прикладом реального є травматичний досвід, який настільки шокуючим, що не може бути повністю описаним, осмисленим, зрозумілим, тобто не піддається символізації. Інший приклад — це досвід смерті, який не може бути повністю символізований і тому є постійною “тінню” нашого символічного життя.
У цьому сенсі, the outside Ленда і реальне Лакана схожі. Обидва поняття вказують на щось радикально інше, що вривається в людський порядок і ставить під сумнів стабільність символічної реальності. Для Ленда the outside є силою, яка перевищує будь-які символічні структури, що також резонує з лаканівським реальним як таким, що руйнує символічні та уявні порядки.
Важливо зазначити, що теорії Жака Лакана, досвід реального є не просто рідкісним, а абсолютно небажаним і травматичним для суб’єкта. У лаканівській тріаді символічного, уявного та реального, реальне є тією частиною буття, яку неможливо інтегрувати в символічні або уявні структури, тобто в ті системи, через які ми розуміємо і організовуємо свій досвід. Реальне є тим, що не піддається символізації, воно не має жодної форми чи значення у світі знаків і мови.
Таким чином, досвід реального порушує символічний порядок — структуру, за допомогою якої людина взаємодіє з соціальною реальністю. Це виявляється у вигляді жахливого розриву, моменту, коли символічний і уявний світ суб’єкта руйнується під тиском реального, яке не може бути пояснене або структуроване. Цей розрив є настільки потужним і неприємним, що суб’єкт завжди прагне уникнути досвіду реального, залишаючи його поза межами символічного і уявного.
Тут паралелі з поняттям the outside Ніка Ленда стають очевидними. Подібно до того, як реальне Лакана вривається в символічний порядок і дестабілізує його, the outside у Ленда також діє як руйнівна сила, що ламає структури, які утримують людську реальність. Проте у Ленда цей розрив є неминучим і, на відміну від Лакана, не є небажаним, а навпаки — критично необхідним для досягнення нового буття поза людським.
Таким чином, трансцендентне Канта організовує умови досвіду, реальне Лакана вривається до призводить до криз або розриву символічних та уявних порядків, а зовнішнє у Ленда загрожує глобальною катастрофою, що призведе до радикальних змін, що трансформують, або знищать людську цивілізацію.
Контекст і важливість порівняння
Порівняння поняття the outside із трансцендентним Канта, реальним Лакана та зовнішнім Дельоза дає змогу побачити зв’язок цієї ідеї з ключовими темами європейської філософії. Це поняття є результатом багатовікових роздумів про межі людського пізнання, взаємодію із тим, що знаходиться поза межами суб’єктивного досвіду, та природу реальності, яка не піддається упорядкуванню через людські категорії.
Еволюція ідей про межі людського (від Канта до Ленда)
Іммануїл Кант заклав основу для розуміння меж людського досвіду, ввівши поняття річ сама по собі (das Ding an sich), яка існує незалежно від суб’єкта і ніколи не може бути безпосередньо пізнана. Трансцендентне у Канта встановлює кордони для людського пізнання, але ці кордони є стабільними й необхідними для упорядкування досвіду.
Жак Лакан у своїй теорії символічного, уявного та реального підкреслив, що існують аспекти буття, які не можуть бути інтегровані в людську мову чи систему знаків. Реальне є тим, що постійно знаходиться за межами символічного поля, але час від часу порушує його стабільність, викликаючи травматичні переживання.
Нік Ленд розвиває цю традицію, але робить акцент на руйнівній силі the outside, яка не просто перебуває за межами людського досвіду, а активно втручається в нього, руйнуючи антропоцентричні структури. На відміну від Канта, Ленд не прагне стабільності чи збереження цих кордонів; для нього їхній крах є необхідним.
Вплив на сучасні дискусії
Технології: Концепція зовнішнє має прямий зв’язок із сучасним розвитком штучного інтелекту, який виходить за межі людського контролю. Це відображає страх перед технологіями, які починають діяти незалежно від людських намірів, формуючи нові умови реальності, недоступні для повного розуміння чи управління.
Соціум: Ідея зовнішнє резонує із кризами в сучасному світі, такими як кліматичні зміни, що виходять за межі контролю людства. Ці явища вказують на неконтрольовані сили, які руйнують соціальні та економічні структури, змушуючи людство переосмислювати свої місце і роль.
Філософія суб’єктивності: В умовах післямодерну, де ставиться під сумнів стабільність і цілісність людського суб’єкта, the outside Ленда стає важливим поняттям для розуміння того, як радикально інше впливає на ідентичність і межі суб’єктивного досвіду.
Таким чином, зовнішнє можна розглядати як ключове поняття для аналізу сучасного світу, де зростаюча складність технологій і кризових явищ ставить під сумнів здатність людини контролювати реальність. Це поняття не лише підсумовує еволюцію ідей про "інакше" у філософії, але й відкриває нові горизонти для осмислення майбутнього.
