Я відчуваю себе божевільним. Мої однолітки курять, п'ють, деградують по повній. А я… я… не можу бути таким “звичайним”. Мені хочеться читати незвичайно звичайну для сучасності літературу, хочеться розвиватися, а не поїдати суцільне сміття, хочеться не прикидатися, а бути собою. Я уже загубився де оце собою і яким потрібно бути.
Так, є свої переваги в девіантності - ти не такий, як всі, ти унікальний, ти особистість. Але на цьому вони і закінчуються. Якщо ти унікальний, то оточення не сприймає тебе, лише залишається терпіти або зробити крок.
Не сприймайте це, ніби я жаліюся на своє життя. Ні, навіть навпаки. В самотності є щось прекрасне, щось, чого немає в інших речах. Я не можу описати це щось, але воно надзвичайне.
Вчора я був у школі і знову терпів. Все-таки діти дуже жорстокі. А я? А що я? Я не можу дати здачі, та й хіба в цьому є сенс? Останнього разу, коли я забрав свої речі в них мене викликали до директора. Я залишився винним. Та хіба вони не бачать цього на уроках, на перервах, в їхній присутності. Їм просто байдуже. Байдужість гірша ніж злість чи ненависть. Вона не знищує. Ти лише робиш вигляд, що існуєш в зовсім іншій проекції і нічого не розумієш. Скільки ж таких зараз існує в своєму світі? “Музика вне палітіке! В них ще є газ і нафта! Мій перегляд нічого не зробить!!!”, — говорять вони, ігноруючи все на світі. Ох, як ми могли прийти до цього? Поки одна частина збираються для боротьби, інша живе в своєму вакуумі.
Субота. Я пишу це на даху багатоповерхівки. Залишився лише один крок і все. Ніхто не буде через мене переживати, ніхто не буде жаліти. Перебираючи своє життя, я думаю, що все могло бути інакше. Якби ж лише суспільство було інакшим. Отже, лише один крок.
Післямова
Я думаю всі зрозуміли, що це лише твір і ніхто не вийшов у вікно передчасно. Одразу прошу вибачення за такий сумний твір — це все “Записки українського самашедшого”. Не думаю, що я хоч трохи наблизився до рівня Ліни Костенко, але я старався)
Ви можете підписатися на мене. І як це назвати. Напевно, поаплодувати. А ще не забудьте задонатити ЗСУ і якщо сподобався твір, то і мені на buy me a coffee. Також пишіть коментарі зі своєю думкою.
