Сьогодні Лондон — один із наймультикультурніших мегаполісів світу. У деяких районах англійці британського походження вже не становлять більшість населення. Це не означає «зникнення британців», але зараз йде радикальна зміна вигляду столиці порівняно з ХХ століттям.
Особливо помітною стала присутність мусульманських громад, що викликало обурення не тільки місцевих, а й іноземців, які люблять цю країну та її унікальний шарм.
Імміграція – це нормально, просто не в тих кількостях, які ми отримали за останні 20 років, а тим більше за останні 8 чи близько того. Відсутня повна інтеграція, що призводить до того, що деякі міста просто домінують не британці, що посилює відсутність інтеграції.
Якщо почитати думки людей в інтернеті, це можна більше охарактеризувати, як поступове розчарування ніж бурхливі емоції. Усе йшло поступово, але як це почалось?
Корені сучасної міграції у Британію лежать у післявоєнному періоді. Після 1945 року країна зіткнулася з гострим дефіцитом робочої сили. Заводи, транспорт, медицина й комунальні служби потребували працівників. Тоді уряд почав активно залучати людей із колишніх колоній Британської імперії — Індії, Пакистану, Бангладешу, країн Карибського басейну та Африки.
У 1948 році був ухвалений British Nationality Act, який фактично відкрив двері для громадян імперії. Лондон тоді не думав про культурні наслідки — країні були потрібні руки для відбудови економіки.
Перші хвилі мігрантів працювали на найважчих і найменш престижних роботах. Багато хто стикався з расизмом і бідністю, але поступово громади укріплювалися, перевозили родини й створювали власні райони. — офіційні дані Вікіпедії.
Таким чином Британія поступово почала впускати до себе різні народи, що залишили свій слід на десятиліття.
Для багатьох британців питання не тільки в етнічному складі населення. Головне — відчуття, що країна перестала мати спільний культурний центр. Зазвичай, коли ви чуєте про Лондон, то уявляєте англійську стриманість, діловий стиль і дороге життя. Зараз, коли мігрантів в країні складає більша кількість, у деяких районах взагалі втрачається ця атмосфера. На вулицях можна чути багато різних мов, аромат спецій з різних національних кухонь, що змішується і створюють зовсім інше відчуття культури.
Британський досвід показує, проблема не вирішується повним запереченням міграції, що вже намагались зробити. Наприкінці 1950-х, коли у країні почали зростати конфлікти навколо житла, роботи та расових питань. У деяких містах сталися заворушення між місцевими жителями та новими мігрантами.
Commonwealth Immigrants Act 1962 — вперше обмежив автоматичний в’їзд громадян колишньої імперії;
Закони 1968 і 1971 років ще сильніше посилили контроль, ввівши систему дозволів на роботу та критерії «тісного зв’язку» з Британією.
Держава зрозуміла, що натиск мігрантів є занадто сильним, але по факту ніякі протидії не спрацювали, що призвело до картини, яку ми вже можемо бачити зараз.
Погано це чи ні, кожен має розуміти сам. Міграція народів це процес, який відбувався протягом усього існування людства, що є природнім процесом для усіх країн.
Відтепер, коли ситуація з мігрантами вже запущена, виправити чи змінити щось буде дуже проблематично. Нові конфлікти у Великій Британії призведуть лише до ще більших проблем.
Будемо дивитись, як складатиметься ситуація надалі, але ми маємо не забувати, що кожна людина заслуговує на своє місце у світі і на краще життя. Під час будь-яких конфліктів, які вирішуються радикально страждають невинні люди, тому, щоб не призводити до такого ми маємо не забувати про людяність та проявляти емпатію.
