Ексклюзивні документи, кропіткий аналіз і майже рік розслідування: журналіст Ігор Хмурий дослідив, хто і як провалив постачання бронежилетів для армії
Рік кропіткої роботи, аналізу та комунікації з усіма сторонами ринку, який ледве умістився у понад 40 хвилин розслідування. Звивистий шлях від обережного оптимізму до гіркої зневіри. Саме з такої "емоційної гірки" прокотились Ігор Хмурий та команда СтопКору у 2024 році, розбираючи ситуацію зі зривом запланованого оснащення ЗСУ бронежилетами.
Як зазначає журналіст, болюча тема розвалу армії давно була елементом фолк-гумору українських артистів. Початок АТО став наочним прикладом результату цих процесів. На початку 2014 року Міноборони рапортувало про збільшення загальної кількості бронежилетів війська… аж до 14 000 комплектів.
"І це звучало б смішно, якби не попередня цифра – 1 213 штук, з якою ЗСУ зустріли гібридну агресію на Сході країни 11 років тому", – зазначає розслідувач.
Здавалося б, після такого провалу військові посадовці мали зробити висновки та реформувати бодай галузь засобів індивідуального захисту. І вони дійсно намагались це робити, але орієнтуючись на масштаб АТО. Тому зима 2022 року і повномасштабна навала російського війська застали тилове забезпечення зненацька. За словами Міністерства оборони, на той момент вітчизняні виробники були здатні виготовляти лише 3-5 тисяч бронежилетів на місяць.
"На тлі хаосу та жаху першого року великої війни волонтери по крихтах скупляли бронежилети по всьому світу. Тим часом військові посадовці робили перші помилки та перші гучні злочини. Мільярди гривень зливались сумнівним імпортерам, які завозили до України не те, за що отримали стовідсоткові аванси. Ці епізоди потім стали матеріалами резонансних кримінальних справ, та, як ви побачите в новому розслідуванні СтопКору, не стали кінцем схем", – коментує розслідувач.
Поряд з тим армія стикнулась з новою проблемою: стандарти виробництва не відповідали реаліям війни з рф. Незважаючи на досвід АТО, армія все ще мала застарілі зразки з металевими бронеплитами навіть без розмірної сітки. Так, дочекавшись ворога під брамою, в 2023 році Міноборони нарешті підігнало стандарти захисту під зброю ворога.
Попри ракетні обстріли, блекаути, вимушені евакуації виробництв, інфляцію, втрати ринку робочої сили, логістичну кризу (окрім розваленої армії Україна мала і вщент розвалену ще до війни хімічну промисловість), вітчизняні виробники чудом зуміли і вижити, і підлаштуватись. Вперше в історії України навіть з’явилось локальне виробництво керамічних плит.
Але на тлі колосального зростання бюджетів держзамовлень військові посадовці стикнулись з новим викликом – брудною боротьбою виробників за десятизначні суми. Відповіддю мала стати нова реформа. Восени 2023 року Кабмін запустив реорганізацію ДП МОУ "Агенція у сфері оборонних закупівель", на базі якого на початку 2024 року народилось ДП МОУ "Державний оператор тилу".
Нове підприємство отримало повну централізацію закупівель засобів індивідуального захисту для ЗСУ, які до цього проводили самостійно різні підрозділи. Також ДОТ отримав збільшення статутного капіталу, повністю нову команду та безмірний карт-бланш як від Міноборони, так і від тиловиків ЗСУ.
Нечувано зріс і сам бюджет: лише на бронежилети у 2024 році він склав від 6 до 7 млрд грн, які мали забезпечити армію понад 200 тисячами нових керамічних бронежилетів. Разом з тим, локалізація виробництв вилилась в оптимістичну картину, коли 5 з 6 бронежилетів на балансі ЗСУ були вітчизняними.
"Ми орієнтуємося на вітчизняних виробників, намагаємося йти на зустріч саме локальному бізнесу. Навіть останній бронежилет з позитивною плавучістю, який ми розробили і вже впроваджуємо – українського виробництва. Фактично з шести зразків бронежилетів, які стоять на забезпеченні ЗСУ, п’ять виготовлені українськими виробниками", – писало у відповіді МОУ.
Але, як зазначає журналіст, оптимізм першої частини матеріалу, на жаль, вщент розбився о реалії подальших подій.
"Замість приборкання апетитів виробників заради оперативного оснащення армії новий замовник обрав інший шлях і разом з ним один із боків бізнес-боротьби. Скандали, непрозорі закупівлі, вибіркова лояльність, створення інформаційної бульбашки у медіа та як результат – колапс вітчизняного ринку наприкінці року. У підсумку армія недоотримала майже половину із запланованого на 2024 рік обсягу нових бронежилетів, а надбання локалізації перших двох років великої війни перетворились на спроби повернення сумнівного імпорту", – констатує Хмурий.
