За допомогою Друкарні, я спробую ще раз зробити свій альманах спогадів щодо української музики 00-их і 10-их.
Українська музична спадщина велика. Багатогранна. Та різноманітна.
У цій рубриці, я пригадаю українську музику 2000-их. Такою, якою я її пам’ятав у часи, коли доступ до мережі Інтернет був у критично малої кількості людей, а із музичних надбань, які транслювались загалом у національному етері, були лише М1 (М2 майже тоді не було, та й транслював тоді він помийку російської естради + трохи нашої. Плюс тут буде обговорюватись М1 тих часів, коли в ньому було дійсно більше української музики, ніж останніми роками), OTV (вже трохи попсований, але все ще відомий), Enter Music (на якому будувались смаки альтернативної молоді у 2000-их), деякі музичні блоки НБМ (сьогодні ми знаємо цей чернівецький канал, як 5 канал) та СТБ (а точніше, BIZ-TV, потім ці блоки перекочували на ТЕТ). А також, поза телевізійним кадром — яка українська музика була популярною серед нашої молоді, хто зміг досягти успіхів, хто продовжує бути музичною легендою України, а хто зник, навіть не встигши скуштувати плоди своєї праці.
Увага: цей розділ про українську музику 2000-их. На той час частина українських виконавців виконували деякі або всі пісні у своєму репертуарі російською мовою і цю частину їх кар’єри, на жаль, не прибрати загалом з історії — вона є. Але в цьому альманаху не буде зрадників та контроверсійних персон української культури — бо деякі люди через свої вчинки мають залишатись поза історією своєї Батьківщини.
Сьогодні я згадаю таємну постать Діми Корса з середини 00-их.
Перші ластівки
Поява Діми Корса в українському музичному середовищі та шоубізнесі стала дуже несподіваною для всіх у кінці 2003-го року. Це потім, Дмитро розповість, що на всю цю історію його підбив Фагот із ТНМК — і саме з його подачі були перші знайомства та записані пісні. А тоді, на каналі М1 з’явилась перша композиція “Так нельзя” — у стилізації різкого, холодного, з альтернативною жилкою поп-року, якого було не дуже багато в Україні на той момент (звичайно, був і Ла Манш з їх “Поглядом”, були і Імпала з їх “Килиманджаро”, була і Юлія Лорд, яка, дуже прикро це визнавати, але не розвинула дух модного саунду а-ля Garbage далі. Але так, щоб ціла мода на поп-рок — не особливо).
Пісня стала одразу хітом. Відеокліп на “Так нельзя” транслювався на М1 ледь не кожні 2-3 години, а скільки було радіоротацій — і взагалі важко сказати.
Десь вже за півроку, здається, влітку (?) 2004-го року, виходить перший альбом Корса “Последняя любовь”. Більше жодної пісні з нього, окрім “Так нельзя” не вдалось розкрутити до рівня національного хіта. Хоча серед них був і фіт з легендарною Іреною Карпою із Фактично Самі (сама Ірена потім зробить ще одну і останню послугу в кар’єрі Корса) “Забывай”, а також непогана, але досить слабка динамікою “Нахожу”. На всі ці пісні + головну “Последняя любовь” були зняті кліпи, але довго вони в етері М1 не пробули (якщо чесно, я пам’ятаю тільки ремікс на “Так нельзя”, в якому були стейджинги з усіх цих кліпів, але, можливо, і не всі вони були випущені у ефір). На мою думку, тоді проект був відверто слабкий і сирий + вокал Діми, чесно кажучи, залишав бажати кращого. Навіть на “Так нельзя” було відчутна робота комп’ютера та вокальних примочок — аж зовсім “металевість” у голосі співака відчувалась на повну.
Отже, куди далі рухатись? У сторону агресивно-колючого поп-року, як “Так нельзя”? Чи може щось у дусі старомодного диско-фанку, який віддає нафталіном “Еду”?
Справжній український хіт закоханих
Як виявилось, Діма провів свою роботу над помилками перед виходом другого релізу. По-перше, він майже відійшов від агресивної естетики у сторону романтичної лірики. По-друге, він вивчив українську настільки добре, що йому дозволило нарешті відкрити для себе світ українськомовних пісень! Ну, і по-третє, Карпа ще раз зробила послугу Дімі — і написала йому повністю другий та останній хіт. Українською! Так, пісню “Чекатиму” і зараз люблять, і грають, і слухають, і танцюють перші танці закохані на своїх весіллях, і навіть інколи я чую її на хвилях того же “Нашого” чи “Хіт ФМ”…
Погодьтесь, дуже вдало все сталось. Романтично-акустична ніша, а-ля Extreme, органічно підійшла Корсу, та й, відверто кажучи, виконання стало набагато чистішим та з меншою кількістю “чисток” комп’ютером, ніж було!
Другий альбом “Не дарма”, хоч і мав ще декілька непоганих композицій, став для Корса останнім. Більше нічого розкрутити з цього всього не вдалось. Та й тираж релізу був тестовим — перфекціоністу Корсу не сподобалось, як він був зроблений, а тому він більше ніколи не перевидавався. Зараз диск “Не дарма” це великий раритет, а про “Последняя любовь” я взагалі мовчу — не знайти.
Останні місяці кар’єри Діма намагався продюсювати альтернативну музику в Україні. Не склалось. А у квітні 2006-го року, він відіграв останній концерт у невеличкому київському клубі і розчинився назавжди у історії українського шоубізнесу…
Замість постскриптуму…
У інтерв’ю Андрія Федоріва, відомого українського маркетолога, з’являється один із відомих бізнесменів та засновників багатьох стартапів — Дмитро Сергеєв. DepositPhotos, DepositFiles (всі ж пам’ятають цей файлообмінник напевне), Crello, Bird in Flight — це все його проекти. Один з найпопулярніших IT-бізнесменів, який вже давно будує бізнес в Україні та давно себе асоціює лише з Україною, порвавши всі свої зв’язки з країною-терористом ще перед Помаранчевою Революцією (сам він уродженець цієї країни). І от, окрім своїх проектів, так, між іншим, Дмитро розповідає про те, що колись він на початку 00-их робив поп-проект, де він співав, який не склався і що він відправить пару своїх пісень, щоб Федорів їх вставив у своє інтерв’ю…
Фразу Сергеєва змінює кліп “Чекатиму”.
Отже, відомий бізнесмен Дмитро Сергеєв та Діма Корс — це одна й та сама особистість. Так складається іноді доля=)
Зараз тодішній Діма Корс виглядає саме так:
У мене є дуже багато виконавців та виконавиць, гуртів та об’єднань, про які я напишу в цьому альманаху, але цікаво почути від вас: кого би ви тут хотіли побачити і почути? Бо окрім певного списку, можливо, було би цікаво, щоб і ваші ідеї були розкриті. Тому, запрошую до обговорення — і радий буду почути багатьох забутих, а може, і не забутих перлин української сцени тих часів!
