Навіщо думати, хто і про що сказав,
Хто за спиною осудом кидає.
Ти ж не для того на цей світ прийшов,
Аби чекати похвалу з туману.
Комусь ти будеш сонцем серед хмар,
Комусь, чужим, не зрозумілим зовсім.
Хтось подарує щирості нектар,
А хтось крізь посмішку отрутою накормить.
Не варто виправдань, ні перед ким,
Тим більше всім доводити, хто правий.
Бо в тих, хто себе Богом уявив,
Успіх чужий, вмить викликає заздрість.
Навіщо репутація така,
Яку оцінюють, брехливі, жадні люди?
Хай тебе судить совість і діла,
А не чужі плітки і пересуди.
Живи, аби не соромно було,
Дивись у дзеркало, дивись собі у вічі.
Не продавай за схвалення життя,
І не схиляй під страхом втрати спину.
Як не старайся людям догодить,
Знайдеться той, кому цього замало.
Тож будь собою, впевненим, живим,
Не пристосовуйся ні під чиї бажання.
Верещако Сергій .
