Бухати - це нормально

Мої вітання декільком підписникам нашого блогу та тим, хто випадково прочитає цю замітку. Для останніх уточню, що я пишу про алкоголізм на основі власного досвіду. Я алкоголік з багаторічним досвідом вживання, який не п'є наразі десь біля чотирьох років.
Сьогодні хотів би поділитися думками на рахунок одного опитування, яке побачив останнім часом. Проводилося серед п'яти з половиною тисяч респондентів, киян, віком 20–45 років.
На запитання «Як часто ви п'єте?» було отримано наступні результати:
17% — кожного дня;
19% — 2–3 рази на тиждень;
13% — один раз на тиждень;
10% — один раз на два тижні;
16% — раз в місяць;
13% — я більше не п'ю;
12% — ніколи не пив (-ла).
Отже, виходячи з цих даних, можу сказати, що більше третини опитаних випиває фактично через день а 74% випивають загалом. Якщо вважати нормальною річ, яка відповідає загальноприйнятим нормам, а нормами правила чи дії, які приймаються переважною більшістю суспільства, то виходить, що бухати — це нормально.
З цим «нормально» я і жив багато років з стаканом чи пляшкою в руці. Спочатку з бокалом шампанського, потім келихом вина, коньяком, горілкою, пивом… В результаті все звелося до того, що мені просто потрібно було випити. Байдуже що — головне, щоб це був алкоголь. А чи то дорогий віскі, чи міцне пиво-шмурдяк, мені було абсолютно все рівно. Шмурдяк навіть краще, бо він дешевший і його можна було купити набагато більше.
Я не валявся під забором (ну майже ніколи), ходив кожен день на роботу, в мене була дружина й діти і я кожен день пив. Ну-бо ж ви самі бачите, що пити — то нормально, а от не пити — навпаки. Тим паче, що я знаходив щоденно безліч причин, чому мені потрібно випити: важка робота, стрес, погана погода, зняти втому, програли у футбол, барахлить здоров'я, мене ніхто не розуміє, життя несправедливе… Причому три останніх пункти поступово прогресували. Наростали проблеми в сім'ї, здоров'я почало здавати, навколо були одні бездарі, що намагалися вчити мене жити. Єдине, що хорошого було — випивка. Коли випиваєш, то світ вже не такий «кончений», з ним можна якось змиритися, до наступної дози. Тим паче, що бухати це нормально. Всі навколо бухають і нічого, якось живуть.
В той час я навіть не задумувався, чому всі навколо мене бухають. Та навіть не тому, що три чверті опитаних випивають, а тому, що я уникав людей, котрі не вживали, і шукав компанію собі подібних. Так поступово відбувалася моя трансформація та деградація, непомітно для мене. Про деградацію і решту перипетій я буду розповідати далі. Сьогодні лише хотів звернути вашу увагу на оце поняття «бухати нормально», яке допомогало моїй хворобі прогресувати і ледь не закінчило моє життя доволі сумним способом.
Ось уже чотири роки як мені якимось дивом вдалося зупинитися і перестати добивати себе до кінця. Не скажу, що це було дуже легко, але й не критично важко. Просто потрібно було потрапити в потрібне місце і в потрібний час, та докласти трохи зусиль. На сьогоднішній день для мене таким місцем є українська спільнота в телеграм для людей, що потребують підтримки чи поради, щоб розібратися з питаннями зловживання алкоголю у своєму житті. Якщо у вас виникнуть якісь питання, welcome https://t.me/tverezyj_svit
А ще буду надзвичайно вдячний вам за коментарі, ваші думки з цього приводу, та поширення цього матеріалу. Можливо, комусь він допоможе, як і мені допомогло в свій час прочитати чиїсь слова і задуматися.
Наразі дякую тим, хто дочитав до кінця, і бережіть себе, бо ви того варті.