Ґендер – соціальний конструкт. Здається, ніби це твердження вже набило оскому, але деякі тенденції дають зрозуміти, що це не так, причому як зі сторони консерваторів та прихильників так званих “традиційних цінностей”, так і з боку борців за людські права та рівність. Варто розглянути уважніше, що це таке та які терміни можуть бути використані.
Ґендер може включати у себе ґендерну ідентичність та ґендерну роль. Ідентичність – це те, як людина сама себе визначає, чи як ідентифікують її оточуючі. Ідентичність формується поступово. До речі, вона може бути не тільки ґендерною (я-жінка), а й національною (я-українка), релігійною (я-атеїстка), орієнтаційна (лесбіянка).
Ґендерна роль це набір функцій, очікувана поведінка.
Історично у переважній більшості людських комун існувало два ґендери – жіночий та чоловічий. Ґендер людині приписували при народженні, за статевими ознаками.
В деяких культурах існує трохи більше різноманіття – “третя стать” або “третій ґендер” – як спроба втиснути тих, кого не вдавалось віднести до перших двох коробок у третю. Зараз туди також можуть відносити інтерсексуалів.
Здається, що у соціальних ролях, закріплених на статевих ознаках немає нічого поганого. Можливо, в ідеальному світі ґендер не приносив би шкоди. Хоча на мою особисту думку, в ідеальному світі ґендеру існувати не може.
Справа в тому, що вже кілька тисяч років у людському суспільстві встановлено патріархат. Це державний устрій, в центрі якого – панування чоловіків. Чоловіки мають владу та привілеї.
Влада – це не так вже й погано, але тільки якщо вона:
свідома
справедлива
відповідальна;
Але цього не може бути у ситуації, коли половина людства намагається контролювати другу половину людства, сприймаючи її, як ресурс.
А що ж з матріархатом? У сучасному світі не існує жодної людської комуни, де б панував 100% матріархат (а натомість може існувати матрифокальність, в якій жінка (мати) та дитина є центр родини). Сліди матріархату ведуть до прадавньої давнини і губляться там. Можливо, історію матріархату було стерто, як жіночу та лесбійську історію, як було змінено казки та забуто старі вірування.
Нова ворожа влада завжди прагне стерти переможених.
Деякі люди заперечують, що зараз у людському суспільстві домінує патріархальний устрій, а світ андро- та фало- центричний. В першу чергу цього не помічають чоловіки, і це підтверджує головне правило привілей – право не помічати існування своїх привілей. В цей же час патріархат пронизує суспільство на всіх його рівнях (навіть на лексичному, мовному рівні).
У патріархальному суспільстві (короткий поверхневий огляд):
Чоловік є людиною за замовчуванням, людиною-зразком. Чоловічий рід хибно вважається “нейтральним”. Хибно, тому що виводить з поля зору жінок, роблячи їх невидимими. Найпростіший приклад: коли у науковій роботі використовують чоловічий рід та іноземне прізвище вченої, більшість приймає її за чоловіка.
Андроцентричність. Світ створений для чоловіків: подушки та ремені безпечності в автомобілях, офісні норми терморегуляції здаються дрібницями, а що до медицини? Нормативи по лікуванню, процедури, дія медичних препаратів в першу чергу розрахована на чоловіків. Пеніс вивчено вздовж і впоперек, у той час, коли внутрішній клітор почали досліджувати тільки у 1990 році!
Чоловіки мають привілеї тільки через свою стать. Їм надають перевагу при інших рівних параметрах, вони мають вищу платню, суспільство ставиться до них більш поблажливо у багатьох аспектах (стосовно зовнішності, батьківства, ваги, вираження емоцій, наприклад агресії і т.д.).
У багатьох країнах чоловіки мають законодавчо закріплені права, яких позбавлені жінки.
Привілейованість чоловіків створює обмеженість ресурсів, які лишаються жінкам, через це:
Бідність та прекарна праця (низькооплачувана, ненадійна праця, а також неоплачувана “третя зміна” – обслуговування інших людей. Існує поняття “маскулінізації професії”, коли початково брудна, важна та нецікава робота, віддана жінкам стає “чоловічою”. Приклад: робота у шахті, робота із комп’ютерами) мають жіноче обличчя;
Дискримінація жінок на всіх рівнях суспільства та у всіх соціальних інститутах. Починаючи від знецінюючого, дегуманізуючого гумору і закінчуючи феміцидом: вбивствами, селективними абортами та операціями, які калічать жіночі статеві органи;
Соціальна вразливість жінок;
Особливі вимоги для жінок (до зовнішності, способу життя, навіть до того, як та скільки жінка їсть, до її фізичних особливостей, материнства, кар’єри, сексуальності, немає жодної сфери життя жінки, якого не торкнувся патріархальний контроль). Жінки намагаються відповідати ідеалізованим, неприроднім та неможливим вимогам які суперечать одне одному. І вони ніколи не будуть достатньо хорошими для патріархату. Хіба що зручними (особливо, якщо будуть мовчати та терпіти).
Системна дискримінація жінок пов’язана із ґендером. З моменту народження (або навіть раніше, на момент визначення статі у материнській утробі) людину поміщають в один із ґендерних ящиків.
Для багатьох жінок сортування до “жіночого” ящику стане першою і останньою подією в житті – їх абортують та не дадуть народитись. Аборти – чудова річ, але не коли вони стають інструментом селекції і, як наслідок, феміциду з причини ненависті.
Інші жінки стануть розчаруванням. В багатьох культурах, навіть там, де немає селективних абортів, народження хлопчика є бажаним, а дівчинки стане розчаруванням. У більш м’якій версії – причиною для жартів чи м’якого співчуття батькові.
А що буде далі? Новонароджена людина починає формувати свою особистість, поглинаючи інформацію із оточення. А оточення починає “навчати” її бути жінкою чи чоловіком. Бо ґендерна роль – абсолютно штучна, створена від початку і до кінця самими людьми. Соціальний конструкт, а не щось детерміноване чи закладене генетично. Статевий диморфізм у людських істот проявлений дуже слабо. Дві жінки можуть мати між собою більше відмінностей, ніж жінка та чоловік – за розмірами, ростом, вагою, фенотипом, гормональним рівнем, тощо.
Немовлята отримають різні іграшки, бачать навколо себе різні кольори, від них очікують різної поведінки. Дослідження показали, що в залежності від статі дитини, дорослі використовують різні інтонації. Вони активніше підтримують ті схильності та захоплення дитини, які, як їм здається, відповідають статі. Також вони по-різному бачать та сприймають дитину, характеризують її різними словами (немовля у рожевому характеризують тендітним та лагідним, у блакитному — енергійним та сильним). Поступово в людини формується ґендерна соціалізація: людина засвоює “норми” та вимоги до своєї статі.
І тут можуть початись проблеми. Ці так звані “норми”, вимоги та очікування слід у слід йдуть із стереотипами та упередженнями, і всі вони корінням тягнуться у патріархальний устрій, який від початку є несправедливим, жорстоким та експлуатуючим. Всі елементи ґендерної соціалізації “працюють” на підтримку та вкорінення режиму, на посилення нерівенства.
Існують дослідження, які фіксують шкоду, яку наносить нав’язування ґендерних стереотипів у дитинстві. Ось деякі з них: викривлений образ тіла та сприйняття себе у дівчат, що спричиняє селфхарм та може сформувати розлад харчової поведінки, впливає на розвиток кар’єри та амбіції, хлопці також страждають від культу токсичної маскулінності та пов’язаних із ним вимог.
З ґендером людина не має вибору – їй нав’язують роль, яка може бути некомфортною, йти у розріз із власними відчуттями, досвідом та характером. Не кажучи про те, що одна з ролей знаходиться у незавидному, пригніченому становищі. Альтернативи немає – суспільство карає тих, хто відмовляється від ролі.
Патріархат вороже відноситься до всього, що здається йому чужим. А все чуже він намагається стерти, асимілювати чи перефразувати своєю мовою. Знущання та травля, стигматизація, травля, фізичне, сексуальне насильство, арешти і, нарешті, вбивства – це перелік того, з чим може зіткнутись людина, яка вирішила відмовитись від своєї ґендерної ролі – в залежності від країни проживання та оточення.
Патріархат намагається переробити під свої правила прояви свободи. Так жінку, яка не хоче відповідати нормам, будуть вважати чоловіконенависницею, а згодом патрірхат може запропонувати їх “угоду”. Така жінка може насправді бути не жінкою (бо жінки відповідають стереотипам), а чоловіком, якому не пощастило опинитись у жіночому тілі. Жінка ніби може отримати спокій, відредагувавши стать на чоловічу. Патріархат від цих “угод” із змінами статі отримує вигоду. Він підтримує існуючу ґендерну систему, свою непохитність, в якій важливі не люди, не особистості, а жорстокі правила.
На даний момент існуюча лінійка ґендерів розширилась, дихотомію перетворили на спектр: існують аґендери, біґендери, ґендерфлюїди та ін. Ґендер намагались деконструювати і розкласти по поличкам, але, здається, забули про найголовніше – його штучність. Ґендер було створено як соціальну роль, яка йшла комплектом до фізичної статі. Роль, яку в дитині плекали з перших днів життя. Отримання ґендерної соціалізації – це багаторічний процес. Саме тому я ставлю під сумнів аґендерів, флюїдів та інших. Ці поняття – симулякри, які не мають під собою реальних соціальних ролей. Яка соціальна роль ґендерфлюїда, які до нього вимоги? Як суспільство контролює їх?
З одного боку, розбиття ґендеру на спектр корисне для рефлексії та аналізу. Але якщо воно лише підкріплює існуючі стереотипи та підтримує патріархат, то, може, краще не множити сутності та відмовитись від ґендеру взагалі?
Не ставати кимось, не обирати для себе нову роль, новий ярлик, новий ящик, а бути собою. Вивчати свої потреби та бажання, прислухатись до себе і жити із собою у мирі. Жінка не перестане бути жінкою від чоловічого одягу, небажання бути матір’ю чи обслуговувати інших людей, від технічної професії чи короткого волосся.
Чоловік, який не хоче відповідати вимогам маскулінного культа отримує презирство та ненависть за однієї єдиної причини – жіноче вважається гіршим, другорядним та ганебним. Чоловік у сукні – “бридкий”, він ніби як жінка. Це чиста, конденсована мізогінія, один із інструментів патріархату, тому що простіше експлуатувати того, кого ненавидиш, простіше дегуманізувати та тримати скореним.
Порушення ґендерних норм – це атака на патріархат, який заради влади чітко розподіляє ролі і за кожен крок у сторону потрібно битись.
Патріархат наносить суспільству величезну шкоду, стимулює насильство (репродуктивне, сексуальне, домашнє і т.д.), правопорушення (через прищеплення чоловікам культу токсичної маскулінності), погіршує здоров’я людей (антижіночі закони проти абортів, стигматизація менструацій, прогалини у медицині для жінок, чоловіче невміння проживати емоції, надмірна ризикова поведінка), підтримує дискримінацію. Тому важливо декомпонувати ґендер, розібравши його елементи, зважити їх, відрефлексувати і… відмовитись від нього. Відмова від стереотипів та упереджень завжди йде на користь як для індивіда, так і для всього суспільства.
Завжди можна почати із шанобливого ставлення одне до одного, а також пильнувати себе, свої думки та почуття. Може, буде простіше жити у пост-ґендерному суспільстві, не переживаючи за те, що ти сама чи інші люди не відповідають очікуванням тисячолітньої давнини.
І, відповідаючи на питання у заголовку: ні. Стереотип — це шаблон, очікування, які не мають відношення до реальності. Ґендер — це великий стереотип, який, нажаль, так глибоко вкорінений у суспільстві, що попереду багато роботи з тим, аби зліквідувати спричинену ним шкоду та відмовитись від його використання.
