Реферат з моєї дипломної роботи
На сьогоднішній день численні аспекти сексизму патріархального устрою залишаються невидимими, хоча й знаходяться на поверхні. Щодня люди стикаються з проявами дискримінації та насильства, але не усвідомлюють цього, або навіть приймають у ньому участь, оскільки вважають подібну поведінку за норму. Це і трансляція деструктивних стереотипів, і образлива поведінка, яка пригнічує гідність, і просто ненависть або зневага до жінок та всього жіночого. Жіноче зазвичай вважається гіршим за чоловіче (на мовному рівні: «не поводься, як дівчисько», «одяг занадто «бабський», жіночий колектив – серпентарій, стереотип про неможливість жіночої дружби і т.ін.), а й на лексичному рівні «мужність» – це хоробрість, а «жіночність» – набір ґендерних, не особливо приємних, стереотипів (покірність, слабкість, схильність до маніпуляцій). Нерідко чоловік вважається ціннішим за жінку, як робітник, член сім’ї (приклад: «шкода, що у вас народилась дівчинка, а не хлопчик») або товариш. Не усвідомлюється також системний характер явищ.
Існуюча гіпотеза лінгвістичної відносності просуває тезис, згідно з яким мова певним чином визначає свідомість, особливості мислення особи. Таким чином, ментальні уявлення, у свою чергу, можуть змінюватись під впливом мовних та культурних систем. Оскільки мова відображає історичний досвід її носіїв та їх культуру, недивно, що в ній наявне відображення патріархальної культури та мізогінні «реалії», що, так само, може мати свій вплив на людей, посилюючи та затверджуючи існуючу дискримінацію. А замовчування не дає змоги підняти існуючі проблеми. Одним із наслідків замовчування є відсутність слів (та усвідомлення) які відображають реалії ґендерного насильства. В тому випадку, якщо у людини з’являються сумніви у прийнятності вчинків
Світ просякнутий дискримінацією жінок в усіх сферах та галузях, зачіпаючи кожну соціальну групу людей, кожен прошарок суспільства, утворюючи, подібно іншим формам дискримінацій, «піраміду ненависті» (наприклад: шкала Олпорта, створена для класифікації ступенів упередженості в суспільстві відображає всі яруси цієї піраміди). Таким чином, приблизно половина населення планети страждає від специфічного виду насильства, яке було виділене ООН в окрему групу. Це – ґендерне насильство.
Інформацію про ґендерну дискримінацію та насильство необхідно поширювати, бо подолати проблему без її розуміння та усвідомлення – неможливо. Цим зумовлено вибір теми моєї дипломної роботи.
В Україні залишається надзвичайно високий рівень домашнього насильства. Це комплексна проблема, що торкається усіх аспектів людського життя і особисто зачіпає кожну та кожного з нас. Подолання і профілактика будь-яких проявів насильства є актуальною проблемою сьогодення.
Не дивлячись на те, що проблема ґендерного (а, відповідно, і домашнього) насильства стає більш «видимою» у суспільстві (свідоцтвом цьому є збільшення кількості кризових центрів, програм допомоги жінкам, розголос у ЗМІ, соціальні явища, такі як інтернет-флешмоб «#ЯнеБоюсьСказати» та запровадження нових законів), рівень обізнаності населення (та громадянської свідомості в цьому аспекті) продовжує лишатися небезпечно низьким.
Ґендерне насильство може виникнути на мікрорівні, впливаючи на життя однієї родини, але водночас воно є макропроблемою, яка потребує втручання на всіх соціальних рівнях. Не лише влада та соціальні працівники мають прагнути до утворення суспільства, нетолерантного до домашнього насильства, це задача для кожного та кожної з нас. Значна кількість випадків домашнього насильства свідчить про те, що необхідно вміти реагувати на домашнє насильство, володіючи необхідним для цього інформаційним мінімумом. На превеликий жаль, українське суспільство залишається переважно необізнаним у такого роду питаннях, демонструючи також низький рівень психологічної гігієни.
Важливо розглянути теоретичні аспекти проблеми домашнього насильства проти жінок; сформувати комплексне розуміння поняття домашнього насильства, розробити зрозумілий і доступний матеріал, який буде розкривати дану тему, оскільки інформаційно-просвітницька робота такого роду виконує профілактичну роль для суспільства, зокрема для жінок, які в першу чергу стають жертвами насильства, скласти словник-довідник важливих термінів із сфер фемінізму (фемінологія та ґендерологія) та психології, а також допоміжний матеріал для більш глибокого розуміння проблеми і можливого розповсюдження.
Домашнє насильство – одна із найрозповсюдженіших форм порушення прав людини в цілому світі, і є підвидом ґендерного насильства. Терміни «ґендерне насильство» та «насильство проти жінок» є тотожними, оскільки насильство проти жінок базується переважно на ґендерному ґрунті, а в більшості випадків насильство над жінками і дівчатами здійснюється чоловіками.
У сучасному суспільстві стан домашнього насильства та його розуміння неоднозначні. Коли на вулиці люди б’ються та ображають одне одного – це вважається за хуліганство (карний злочин), а коли те саме коїться у родині – це суто сімейна справа. В українській мові (і не тільки в ній) існує багато прислів’їв та приказок, які відображають домашнє насильство, баналізують, виправдовують його, а також вказують на «второсортність» жінки та чоловічу вищість. Ось декотрі з них: «бий бабу молотом, буде баба золотом», «в баби волосся довге, а розум короткий», «жінка бита, бо хата не мита», «небита жінка – як коса неклепана», «люби, як душу, а тряси, як грушу», і, нарешті, найвідоміше: «б’є, отже, любить». Не обходиться і без так званої народної мудрості, яка виправдовує й токсичні аспекти у стосунках: «без ревнощів не буває кохання» і под.
Це, на превеликий жаль, вагома частина словесного побуту і культурної норми, яку поділяють і чоловіки, і жінки.
Тобто на даний момент існує безліч ідіом та крилатих виразів, які виправдовують насильство та жорстокість, у даному випадку, проти жінок. А, натомість, слів, здатних зробити явища, які відбуваються у домашньому насильстві, «видимими», окреслити, пояснити їх, дослідити їх, аби мати змогу покращити ситуацію, або й викорінити деструктивні явища – не вистачає.
Для цього й потрібна нова феміністична лексика, нові слова та словники. Із самого початку феміністська термінологія є «штучною». Вона створюється для того, щоб оформити, зафіксувати поняття, явища або практики, які з часом осмислюються під критичним кутом. Для створення слів використано метод словотворення «калькування» – з англійської мови.
На даний момент ці слова не є закріпленими у мові, більшість із них відсутні в офіційних словниках, але широко використовуються у спілкуванні, засобах масової інформації, мережі інтернет та тематичних статтях.
Феміністська термінологія включає в себе багато неологізмів, професіоналізмів та жаргонізмів, які мали б стати частиною загальновживаної лексики, зрозумілої та доступної якомога більшій кількості людей (в першу чергу – жінкам). Інформованість у цій темі є важливою частиною профілактики насильства проти жінок, якої, фактично, поки що не існує на державному рівні в Україні. До потерпілих від насильства у родині суспільство ставиться упереджено, звинувачуючи жертв у провокаціях насильства.
В якості узагальнення накопиченого досвіду та для привернення уваги громадськості створено ряд «чеклістів» з переліком ознак потенційних злочинців, токсичних стосунків, змін, які відбуваються із жертвою домашнього насильства. Ці матеріали придатні до розповсюдження у профілактично-просвітницьких цілях. Використовуючи «чеклісти», жінки можуть ознайомитись із рядом ознак та визначити, чи не знаходяться у потенційній небезпеці (чи не знаходяться у групі ризику їх близькі). Щодо словника та «чеклістів» – розповсюдження подібної інформації виконує роль профілактики домашнього насильства, підвищує рівень психологічної гігієни та самосвідомості. До «чеклістів» додано три схеми, які висвітлюють механізми функціонування дискримінації та насильства.
Ознаки порушення меж особистості
1. Визначати за іншу людину її почуття, бажання, думки.
2. Порушувати обіцянки, зобов'язання, запізнюватись, не нести відповідальність за слова.
3. Принижувати, ігнорувати, заперечувати чужі почуття.
4. Дражнити, кепкувати, зачіпати навіть після прохання припинити.
5. Поводитись, як з дитиною, зверхнє ставлення або панібратство.
6. Перебивати, ігнорувати, різко обривати комунікацію.
7. Не дотримуватись фізичного простору: брати без дозволу речі, не повертати речі, обійми без дозволу, будь-який фізичний контакт з неповагою до особистого простору.
8. Неповага до сказаного «Ні».
9. Погрози покаранням.
10. Пред'явлення вимог та вказівки: «ти повинна/повинен».
11. Маніпуляції почуттям провини, гніву, настрою, очікуваннями, хворобою, коханням чи сексом.
12. Критикувати, тиснути, засуджувати, ліпити ярлики, принижувати.
13. Давати непрошені поради.
Ознаки перебування у аб'юзивних стосунках без фізичного насильства
1. Надмірна увага до потреб партнера замість уваги до власних потреб та меж в цілому. Бажання або спроби «розчинитися» в іншій людині.
2. Скорочення комунікації із зовнішнім світом, обмежене спілкування з друзями або родичами.
3. Відчуття втоми більшу частину часу. Затьмарена свідомість, ставлення під сумніви власних потреб.
4. Секс заради примирення або в якості «подружнього обов'язку», не за бажанням.
5. Болісні розриви та повернення партнера, постійні обіцянки змінитись або все виправити.
Ознаки не-насильницьких стосунків.
1. Повна відсутність фізичного насильства або натяку на нього.
2. Відсутність емоційного насильства:
А) Можливість відверто повідомити про дискомфорт;
Б) Людина зацікавлена у добробуті партнера;
В) Повідомлення про свої почуття не призводить до маніпуляцій.
3. Конфліктна ситуація проходить спокійно.
4. Відсутність запаморочення свідомості при думках про партнера чи стосунки.
5. Здорові стосунки розвиваються повільно.
6. Відсутність ідеалізації партнера.
7. Створені правила у стосунках працюють в обидва боки.
8. Відсутність постійного контролю.
9. Стосунки гнучкі. В них є місце компромісам та підлаштуванню одне під одного.
10. Відсутній страх розриву стосунків. Все спокійно та стабільно.
11. В стосунках відсутні постійний біль та емоційне виснаження.
12. Партнери не зациклені на стосунках 24 години на добу.
13. Стосунки не заважають розвитку та тому, щоб задовольняти свої потреби та бажання. Є власний простір для кожного із партнерів.
Ознаки схильності до аб'юзу у партнера
1. Особа помічена у жорстокому ставленні, особливо до залежних від неї людей (діти, партнери, особи похилого віку) чи живих істот.
2. Особа постійно шукає можливості самоствердження за чужий рахунок, проявити свою вищість.
3. Особа виказує сексистські, расистські, ксенофобні або гомофобні переконання.
4. Особа постійно використовує телефон для того, щоб переконатись у
місцезнаходженні партнера та проконтролювати його дії.
5. Особа заважає спілкуванню з іншими людьми, контролює комунікацію.
6. Особа стежить за партнером через соціальні мережі. Може провокувати на знайомства та бесіди, витягуючи особисту інформацію, аби потім використовувати проти неї.
7. Особа веде себе, як власник. Вимагає, аби враховувались тільки її думки.
8. Особа не рахується з особистим часом, межами та простором партнера.
9. Особа схильна до асоціальної поведінки.
Ознаки токсичних стосунків
1. Під час суперечки особа ставить під сумнів чи знецінює думку чи почуття партнера.
2. Вимагає від партнера змін, погрожуючи розривом стосунків.
3. Виражає симпатію через нав'язування почуття провини («я кохаю тебе не дивлячись на то, що ти...»).
4. Ображає, дає глузливі прізвиська, виправдовуючи це «правдою» та своєю особистою думкою.
5. Вимагає припинення спілкування з подругами, родиною, колегами, налаштовує проти інших людей.
6. Принижує перед друзями, подругами та сторонніми людьми.
7. Все вищезазначене аб'юзер називає «сильним коханням», пристрастю, а жертва має приймати все це заради кохання. Інакше це зрада.
Ознаки зміни поведінки жертви аб'юзу
1. Постійні вибачення, спроби спитати дозволу для того, щоб щось сказати або зробити.
2. Перебування у постійному стресі.
3. Жертва кидає важливі для себе заняття, хобі, може покинути навчання або відмовитись від улюбленої роботи, якщо партнер проти.
4. Покидає своїх подруг та родичів, обриває соціальні контакти за наказом партнера.
5. Сумнівається у своєму розумні, вмінню міркувати та приймати вірні рішення.
6. Змінює свою зовнішність через забаганки партнера.
7. Поява синців та інших ушкоджень, які жертва не може пояснити, або спроби виправдатися нещасним випадком.
8. Страх розриву стосунків, бути покинутою.
9. Нав'язливе бажання бути ідеальною, постійний пошук недоліків і почуття провини через це, паніка, відчай.
Тривожні дзвіночки аб'юзу
1. Стрімке скорочення фізичної дистанції, намагання фізичного контакту без дозволу.
2. Особа прискорює розвиток стосунків, вони розвиваються бурхливо. Партнер може тиснути, вимагаючи шлюбу та дітей якнайшвидше, не враховуючи іншої думки.
3. Про попередніх партнерів висловлюється вкрай негативно.
4. Секс відбувається тоді, коли цього хоче партнер.
5. Коли жертва в компанії висловлює свою думку, аб'юзер може її перебити та висміяти.
6. Різкі перепади настрою.
7. Безглузді подарунки із звинуваченнями жертви у тому, що її неможливо задовольнити, вона сама не знає, чого хоче, або неспроможна пояснити. Аб'юзер «забуває» про бажання жертви, при цьому така «амнезія» не зачіпає інші сфери життя.
8. Висміює плани партнера, називаючи мету безглуздими мріями, чи знецінюючи іншим шляхом.
9. Постійна критика.
10. Перебуваючи у поганому настрої, особа схильна трощити речі, розкидати їх, нівечить меблі, б'є стіни. Якщо до цього приєднується жорстоке ставлення та побиття тварин, дітей, колишніх партнерів або інших людей, неспроможних відповісти - це найнебезпечніша ознака. Залишатись з такою людиною небезпечно.
11. Особа з посмішкою вислуховує історії про болісний досвід насильства та приниження в дитинстві або дорослому житті. Переконує, що жертва має зрозуміти та пробачити людей, які спричинили важкі психологічні травми.
