Переклад статті Bertrand Benoit “The Man Who Would Make Germany Far Right Again” у The Wall Street Journal, здійснений для PolitКраїни.
З кінця Другої світової війни батьківщина нацизму стримувала прихід ультраправих сил до влади. Колишній шкільний вчитель, який ніколи не обіймав політичних посад, сподівається змінити цю ситуацію.
Бйорн Гьокке, якравий лідер партії “Альтернатива для Німеччини” (AfD) у східнонімецькій землі Тюринґія, лідирує напередодні регіонального голосування 1 вересня, згідно з опитуванням, проведеним 13 серпня соціологічною групою INSA. Це робить людину, яка колись казала, що проблематично представляти Гітлера як “абсолютне зло”, на перше місце серед ультраправих політиків, першим післявоєнним ультраправим політиком, який може виграти вибори у Німеччині.
Навіть якщо він не стане прем’єр-міністром, перемога на виборах увійде в історію Німеччини. Прихід до влади одного з найбільш жорстких ультраправих угруповань Європи також стане точкою перелому для регіону, де праві партії досягли успіху, згладжуючи свої ідеологічні грані.
“Це точно стало б переломним моментом, землетрусом”, — сказав Аксель Зальгайзер, науковий директор Інституту демократії та громадянського суспільстві в Єні, другому за величиною місті Тюринґії. “Це було б дуже символічно, щоб ультраправа партія перемогла, особливо тут, у колишній Східній Німеччині, де досвід диктатури тягнеться через 20 століття”.
Тюринґія є однією з трьох східнонімецьких земель, що проводять вибори у вересні, загалом із 16 земель країни. Більшість опитувань показують, що AfD лідирує в усіх трьох протягом літа, причому Гьокке утримує найбільшу перевагу — на дев’ять пунктів випереджає консерватиний Християнсько-демократичний союз, згідно з INSA. AfD буде важко повторити подібний успіх на національному рівні, де скандали послабили її рейтинги.
На мітингах у Тюринґії, названих “сімейними вечірками”, Гьокке демонстрував радісний, позитивний настрій. Фізично підтягнутий, сивий, але молодий на вигляд 52-річний батько чотирьох дітей вирізняється негрізним, навіть дружнім виглядом.
Після мітингу цього місяця на мальовничій ринковій площі Апольди, невеличкого містечка на півночі Тюринґії, усміхнений Гьокке, одягнений у джинси і, попри дощ, у відкриту сорочку, підписував фотографії, тиснув руки і обіймався з прихильниками, один з яких приніс печиво, виготовлене власноруч.
Його промова перед цим була більш жорсткою. Назвавши воз’єднання Німеччини експериментом “з перетворення монокультурного суспільства на мультикультурне”, він сказав: “Я запитую себе, чи нас коли-небудь питали, чи хочемо ми стати мультикультурними?… Ні, не питали, і саме тому цей мультикультурний експеримент завершиться в Тюринґії 1 вересня”.
Антиімміграційний меседж AfD може посилитись після терористичної атаки, яка призвела до смерті трьох людей у західному місті Золінґен у п’ятницю, а пізніше поліція затримала сирійського підозрюваного. Перед затриманням Гьокке опублікував на X відео з наслідками атаки, запитуючи: “Ви справді хочете до цього звикнути?”.
Онук біженців, вигнаних із втрачених після війни німецьких територій, Гьокке народився та виріс у західній Німеччині. Вчитель історії та спорту, він приєднався до AfD невдовзі після її створення у 2013 році і створив тюринґійський осередок партії, який невдовзі перетворився на бастіон ультраправих з AfD.
Окрім імміграції, постійною темою було його розчарування німецькою культурою пам’яті. У 2017 році у промові про меморіал Голокосту у Берліні він сказав: “Ми німці, єдиний народ у світі, який встановив пам’ятник ганьби у центрі своєї столиці”. Того ж року він сказав виданню The Wall Street Journal, що “велика проблема полягає в тому, що Гітлера представляють як абсолютне зло”.
У 2019 році суд став на бік демонстрантів, які назвали Гьокке фашистом, заявивши, що ярлик не був наклепом, а ґрунтувався на “фактичних даних, які можна перевірити”.
AfD в цілому є відносно широким об’єднанням, домом для консерваторів, націоналістів та войовничих нативістів. Але німецьке управління внутрішньої розвідки назвала тюринґійський осередок правою екстремістською організацією, тому що його позиція “суперечить людській гідності, демократії та верховенству права”.
Цей статус, наприклад, дозволяє розвідці таємно стежити за комунікаціями лідерів тюринґійської AfD, що Гьокке та його колеги засудили як таке, що порушує їхні права.
Те, що вирізняє Гьокке в AfD, — це не лише його позиції, а й широта його аудиторії, сказав Манес Вайскірхер, політолог з Дрезденського технічного університету. Він звертається до правих інтелектуалів, а також до вуличних протестувальників і груп громадянського суспільства за межами партії, сказав Вайскірхер.
У двох окремих судових процесах цього року суд визнав Гьокке винним у тому, що він двічі свідомо використовував у своїх промовах фразу “Alles für Deutschland” (“Все для Німеччини”). Це гасло було викарбуване на кинджалах СА, парамілітарного крила Нацистської партії, і є забороненим нацистським гаслом згідно з німецьким законодавством.
Гьокке заперечив будь-яке знання щодо походження цієї фрази. Перед першим судом він написав у Х, що його переслідують за те, що він “«неправильно» висловив свій патріотизм”. Твіт підштовхнув Ілона Маска запитати “Що ти сказав?” і потім “Чому це не законно?”.
Хоча він ніколи не працював у центральних виконавчих органах AfD, Гьокке та його прихильники зрештою вийшли переможцями з низки внутрішніх конфліктів, які призвели до вигнання більшості видатних членів поміркованого крила партії. Йорґ Мойтен, колишній голова AfD, який залишив партію у 2022 році, заявив у документальному телефільмі цього року, що він шкодує про те, що виступив проти ініціативи 2017 року щодо виключення Гьокке.
“По суті, я вважаю, що цілі, які переслідують Гьокке і його люди, явно небезпечні для демократії”, — сказав Мойтен громадським мовникам NDR і WDR. Роберт Теске, очільник штабу Гьокке, заявив у електронному листі, що “наша країна має більші проблеми, ніж коментарі колишнього голови партії”.
Останніми роками Гьокке досяг чогось на кшталт непростого перемир’я з національним керівництвом AfD, які ставляться до нього як до подразника, якого не варто позбуватися через його вплив у східних опорних пунктах партії.
“Він дуже популярний на Сході, його добре сприймають. Я помітила це під час відвідування заходів з ним”, — сказала у травні Аліса Вайдель, співголова AfD. “Гьокке репрезентує певну політичну течію у партії і ми повинні прийняти це”.
Гьокке відмовився давати інтерв’ю для цієї статті, але Стефан Мьоллер, його 2 номер і співголова тюринґійської AfD, сказав: “Так, були ситуації, коли [Гьокке] використовував провокацію, в тому числі у своїй політичній комунікації, як спосіб розхитати дискурс. Але це було дуже давно. Сьогодні він більше стурбований тим, щоб уникнути подібних провокацій”.
Навіть якщо AfD отримає найбільшу кількість голосів у Тюринґії, Гьокке все одно зіткнеться з величезними перешкодами на шляху до посади прем’єр-міністра землі. Не маючи перспективи набрати більше 50% голосів, він потребуватиме партнера по коаліції, а жодна інша партія поки що не виявила бажання долучитися до неї.
“Я не оракул”, — сказав Зальгайзер, директор інституту в Єні. “Але я припускаю, що незалежно від того, яку частку голосів і скільки місць у парламенті вона отримає, AfD не увійде до складу наступного уряду”.
Мьоллер не погодився, заявивши, що партія має спільні політичні точки дотику з правоцентристським CDU (Християнсько-демократичним союзом — Пер.), і що Гьокке може також приєднатися до BSW (Альянс Сари Вагенкнехт — Пер.), нової лівої популістської партії, чиї проросійські та популістські позиції часто перегукуються з позиціями AfD. За даними соціологічної групи Forsa, BSW набирає 18%, а AfD — 30% у землі, що свідчить про те, що обидві партії разом можуть отримати більшість.
Відповідаючи на питання, чи може перемога у Тюринґії розпалити національні амбіції Гьокке, Мьоллер сказав: “Ми можемо бути позитивним прикладом для наслідування, в тому числі для інших земель, інших осередків AfD… Те, що добре працює в Тюринґії, може також добре спрацювати і в інших місцях”.
Автори PolitКраїни можуть не погоджуватися з тезами, представленими у перекладах, які публікуються на каналі для розуміння дискусії на ту чи іншу тему в основних світових виданнях.
