Ця стаття є перекладом есе Вільяма Кінґа «Why Do Slayers Slay?».
Переклав @st_neOh для телеграм-каналу Крипта Архівіста з дозволу Вільяма Кінґа. За вичитку дякую панні адміністраторці @malalmalice.
До спірного питання: чому борються борці?
Дослідження природи дворфійського Культу Борця
Проведене Вільгельмом Праазьким
Борці належать до дворфійського культу, члени якого понад усе прагнуть загибелі у нерівній битві. Вони шукають не перемоги, але й не звичайної смерті. Якби вони були самогубцями, то просто стрибали б зі скель. Якби ж шукали мучеництва, то беззбройними зайшли б у лігво троля. Але ні. Борці прагнуть не якоїсь там смерті, а особливої – славетної смерті у бою.
Це дещо розкриває нам складну природу дворфійської психіки. А також допомагає зрозуміти тих з дворфів, хто голять голови та одного дня стають борцями. Більшість з них стверджують, що хочуть спокутувати якийсь гріх чи злочин, однак насправді вони бажають більшого – щоб їх пам'ятали, і, підозрюю, так вони хочуть показати відомий непристойний жест суспільству, яке їх відкинуло.
Втім, до цієї матерії я ще повернуся пізніше.
Про природу дворфів
Аби зрозуміти, чому борці так вчиняють, варто для початку дослідити “нормальну” дворфійську психологію. Дворфи – кланова раса, що ґрунтується на тісно згуртованих та суворо організованих громадах. Вони вважають себе (і небезпідставно) вимираючим видом, звідусіль оточеним ворогами, які намагаються відібрати в них те, що належить їм за правом. Практично кожне дворфське поселення, якого б розміру воно не було, є фортецею. Кожен дворф у громаді знає один одного, та, хто б сумнівався, звитяги пращурів й родичів аж до енного коліна. Дворф дуже пишається діяннями своїх предків, а вчинок, що ганьбить дворфа, також впливає і на всіх його родичів. Це може призвести до остракізму з боку громади, від якої дворф повністю залежить.
З раннього дитинства, кожен дворф живе в умовах майже військової дисципліни, та чітко усвідомлює своє місце у житті і світі.
Вік та досвід у дворфів глибоко шанується, молодість й жага нового – ні. Дворфи – істоти практичні та підозрілі до змін, з повагою ставляться до того, що століттями доброї праці довело свою ефективність. Також їм вельми близька торгівля, тому вони високо цінують золото й багатство. Одна з головних дворфських чеснот – це працьовитість, тому звинувачення у ледарстві для них є неймовірно серйозною образою.
Волосся, зокрема борода, дуже цінуються дворфами. Для них довга сива борода є ознакою мудрості та життєвого досвіду – а враховуючи жорстокість світу навколо, це й справді гарний показник. Так, попри те, що живуть дворфи набагато довше за людей, небагато їхніх чоловіків зустрічають природню смерть. Якщо воїн прожив достатньо довго, аби посивіти та відростити пишну бороду, то кращого свідчення його могутності годі й шукати.
Дворфійське суспільство дуже консервативне, ввічливе та ритуалізоване. Молодші дворфи мають багато способів висловити повагу та покірність старшим. У мові дворфів існує одинадцять різних ступенів поваги, і стільки ж варіацій поклонів. Етикет їхній складний та заплутаний, тому сторонній людині опанувати його досить таки важко. Ба більше, горе тому дворфові, який припуститься помилки у протоколі! Неправильне використання займенника другої особи однини викликало вже не один десяток битв між їхніми кланами.
Можливо, як противага їхньому напрочуд довгому життю, у дворфів надзвичайно низька народжуваність. Багато сімейних пар дворфів можуть до кінця життя лишатися бездітними. Дошкульний ельвійський жарт стверджує, що це все тому, що обидві статі настільки огидні, що не в змозі витерпіти процес розмноження (не раджу повторювати даний жарт серед дворфів – у питаннях залицяння та розмноження вони страх які чутливі). Хай там що, коли діти зрештою народжуються, то їх цінують і люблять, адже родина для дворфа – все. Діти клана є благом для усіх його членів. Дворфи довго та важко працюють, щоб забезпечити собі й наступним поколінням майбутнє. А ті з бороданів, що не мають дітей, часто подаються у комерцію, намагаючись роботою замінити собі родину.
Походження Культу Борця
Історія становлення Культу губиться в далекому минулому. Багато вчених мужів припускають, що він якимось чином пов'язаний зі смертельною подорожжю дворфійського Бога-Пращура Ґрімніра, який зник у Пустках Хаосу ще коли люди колупали патиками землю. Самі ж дворфи, вірні собі, про це ні з ким не говорять. Відомо лишень, що головне святилище Культу, фортеця Карак-Кадрін, вважається місцем народження Ґрімніра.
Становлення Борцем
Стати борцем доволі легко, звісно, якщо ви дворф. Треба просто вирішити ним стати. Дати Клятву Борця, поголити голову, а, можливо, ще й бороду, щоб остаточно завершити обряд. Символічну значущість цього ритуалу не варто недооцінювати. Для суспільства, у якому волосся вважається ознакою статусу, такий вчинок є надзвичайно шокуючим.
Далі настає черга інших змін у зовнішності, завдяки яким образ борця і закріпився в головах людей. Багато членів культу намагаються привернути до себе увагу, набиваючи татуювання, роблячи химерні зачіски-ірокези, частково відмовляючись від особистої гігієни та розвиваючи нові, зазвичай відразливі риси і звички.
Крім того, вони стають набагато вільнішими у висловлюваннях, виявляють менше поваги до наділених владою й схильні до поведінки, яку звичайні дворфи охрестили би “ненормальною”. Якщо придивитися уважніше, то можна помітити, що вони перетворюються на повну протилежність усьому типово-дворфійському – підкреслюють свою індивідуальність, навмисне відокремлюючись від спільноти.
Більшість, але не всі борці вирішують спочатку здійснити паломництво до Карак-Кадріна, щоб дати обітницю у великому святилищі Ґрімніра, ритуально спалити волосся та набити ще кілька татуювань. Місто Борців вони зазвичай полишають крізь східну браму, ступаючи на так звану Дорогу Борця. Це традиційний шлях для кожного борця, навіть якщо насправді він прямує не на схід, де можна вдосталь повбивати мерзенних гоблінів. Ті ж борці, які, не здійснивши паломництва, одразу кинулися на пошуки смерті, рано чи пізно (якщо, звісно, виживуть) все одно повертаються у Карак-Кадрін, аби похвалитися своїми звитягами перед іншими борцями та оновити дані обітниці.
Тепер, маючи усе це на увазі, давайте поговоримо про самих борців. Багато в чому борці є образою порядному дворфському суспільству. Вони не працюють, рідко переймаються накопиченням статків, за винятком того, що можуть награбувати, і тим паче не прагнуть відкрити успішну справу, яку потім можна буде передати у спадок нащадкам. Борці – невгамовні дворфи без роду-племені, що значну частину життя проводять за двома не менш палкими пристрастями своєї раси – бійками та пияцтвом. Вони не шанують жодного владаря, крім, хіба що, Короля-Борця та жерців богів.
Звичайних дворфів за таку поведінку женуть геть, однак на борців це правило не діє. Вони невимушено дозволяють собі такі грубості, що був би на їхньому місці не-борець, клани вже заявили б про кровну ворожнечу та розпочали війну. Але їх все одно терплять та навіть дуже поважають. Для дворфійських королів та володарів кланів цілком нормальною практикою стало закликати борців у військо, перш ніж вирушити в похід.
Можна припустити, що безперервний потік майстерного та безстрашного гарматного м'яса є для дворфів достатньою причиною толерувати і підтримувати Культ Борця, але, гадаю, є тут й інша причина.
Кожне суспільство, навіть наше, має своїх невдоволених устроєм та бунтарів. Багато стають частиною темних, заборонених культів Хаосу, та невтомно працюють заради повалення влади наших країв. Наскільки мені відомо, подібних сект серед дворфів немає – так звані Дворфи Хаосу предмет для окремого розгляду, яким нехай займається хтось іще. Зважаючи на це, хіба не здається найімовірнішим, що шлях борця – просто вихід бунтарській енергії непокірних від природи дворфів?
Так, я стверджую, що Культ Борця є саме таким виходом. Він направляє невдоволених молодих дворфів із течії дворфського суспільства на короткий, але корисний шлях, який позбавляє клани загрози зсередини, а натомість дає їм могутніх воїнів. Не заперечую, немало дворфів мають власні причини, що змусили їх стати борцем. Комусь не щастить в коханні й вони дають Клятву, коли обожнювана ними жінка обирає іншого. Та навіть тут ми бачимо користь. У суспільстві, де кількість чоловіків серйозно переважає кількість жінок, Культ дозволяє позбавитися потенційно небезпечних самотніх чоловіків. Ще хтось стає борцем, якщо втрачає честь чи гідність. Не забувайте, дворфські громади не цінять збезчещених – ті, хто не мають поваги, стають соромом свого роду. Культ дає таким дворфам шанс спокути вину та повернути добре ім'я клану, між тим гарантуючи, що вони не повернуться та не заплямують інших родичів. Я міг би продовжувати й далі, але, гадаю, допитливий читач і без того зрозумів, до чого я веду. Культ Борця не є пережитком давно минулого віку крові, а важливою й корисною частиною дворфійського суспільства, яка потребує подальшого вивчення.
Читачі повинні звернути увагу, що доктор Вільгельм Кеніг Праазький був вимазаний дьогтем та виваляний в пір'ї групою дворфів, коли представив своє дослідження на факультеті натурфілософії в університеті Альтдорфа.
