В минулих постах ми вже поверхнево розглядали, чому планова економіка не працює на практиці, але давайте зануримось у саму структуру планової економіки, як вона влаштована, і чому вона неефективна.
Давайте спочатку визначимось, що взагалі таке планова економіка - це економічна система, в якій держава та інші центральні органи управління приймають усі економічні рішення (виробництво, розподіл ресурсів, ціноутворення) в цих самих центральних органах. А як же працює ринок насправді? Ринок утворюється сам по собі, він починається з найпростішої форми економічного діяння - торгівлі, з того часу, як почалась торгівля та обмін товарами, з того часу в історії людства почались ринкові відносини. Умовний чиновник в своєму офісі в центрі Києва не може знати, за яку ціну Вася і Петя з Умані домовились про продаж 1 кілограма пиріжків. Це я зараз спрощено показав торгівлю, а вище я згадував про розподіл ресурсів, виробництво та ціноутворення, останнє ми розглядати не будемо, бо це вже було в минулому пості №3, розглянемо наступні два пункта:
1. Розподіл ресурсів. Це найбільш болюча тема саме для великих за площею держав: в централізованій системі економіки ключові рішення щодо розподілу ресурсів приймаються в столиці або центральних органах влади, і лише там відповідні органи можуть виділити частку цих ресурсів місцевим владам (це стосується як сировини, так і звичайних фінансів). То де суперечність? Вона на поверхні: столиця фактично експлуатує місцеву територію, звідки викачуються ресурси, а повертається лише частка, тобто фактично йде грабіж, давайте називати речі своїми іменами. Що пропонує ринок? Максимальна децентралізація: місцева влада сама вирішує, куди підуть ресурси, які присутні та видобуваються на її території, вона сама вирішує, куди підуть гроші в межах її території, бо місцева влада краще знає свого споживача, свого співгромадянина, і які у нього є потреби, ніж це знає чиновник в столиці
2. Виробництво. Фактично, ситуація та сама, і стосується вона саме того, хто краще знає споживач. Давайте уявимо: в плановій економіці завжди планується виробництво на рік вперед, які проблеми відбуваються в такій системі? У нас є два розвитку подій: або план виконується, але при цьому багато виробленого знову ж таки йде в столицю, і лише там розподіляється, місцевим з цього дістається частка. Або беремо ще сценарій того, що план недовиготовили, а тепер поглянемо в історію, що ж відбувається при плановій економіці, так ще й авторитарній владі, коли цей план не виконується? А тут у нас виходить дуже незручна правда фанатам соціалізму - голодомор в СРСР 1932-1933, коли авторитарна влада ставила певний план вирощування, який потім селяни не виконували, бо працювали в жахливих умовах, під надзором, а потім з Москви надсилали органи, які відбирають усе продовольство, і в підсумку "карають", в найкращому випадку відбираючи усе, а в найгіршому починають терор і вбивати місцеве населення. Але навіть уявімо, що немає такого тоталітарного режиму, і це просто планова економіка, але від цього краще не стає, бо цей план на рік вперед формується в столиці, а як ми зрозуміли, столиця не знає, які потреби є в різних регіонах цієї країни, ці потреби знає лише місцева влада, і лише вона може зрозуміти, з якого виробництва є дефіцит, а з якого профіцит, куди направити фінанси, а де краще зекономити, наприклад: якщо в якомусь регіоні різко зростає попит на певний товар, центральний план може не встигнути на це відреагувати. У результаті в одному місці виникає дефіцит, а в іншому накопичуються надлишки продукції.
Головна проблема централізованої економіки полягає в тому, що рішення приймають люди, які знаходяться далеко від реальних потреб споживачів. Чим складнішою стає економіка, тим важче одному центру ефективно координувати мільйони економічних рішень. Саме тому централізовані системи регулярно стикаються з дефіцитами, неефективним розподілом ресурсів та відставанням від реальних потреб населення.
