Авторка: Агата Демараїс для Foreign Affairs
Про авторку: Агата Демараїс - директорка з глобального прогнозування в Economist Intelligence Unit та авторка книги «Зворотна реакція: Як санкції змінюють світ всупереч інтересам США».
Їхнє партнерство «без обмежень» виявилося економічною вулицею з одностороннім рухом
З 2014 року, коли західні країни запровадили санкції проти росії у відповідь на незаконну анексію Криму, Кремль заявляв, що російські компанії дивляться на Китай у пошуках можливостей. Цей поворот на схід набув ще більшої актуальності після повномасштабного вторгнення Москви в Україну в лютому 2022 року. Минулого року було відкрито два мости через річку Амур, яка позначає кордон між росією та Китаєм. А на зустрічі в березні 2023 року президент Росії Владімір Путін і президент Китаю Сі Цзіньпін пообіцяли поглибити економічну співпрацю в рамках партнерства «без обмежень».
Але наскільки щедру руку допомоги насправді простягнув Китай росії з початком війни в Україні? Оцінити реальність економічного повороту росії на схід нелегко. Минулого року Кремль засекретив дані про свою торгівлю, що ускладнило відстеження підтримки росії з боку Китаю. Зараз єдиний спосіб дізнатися, чим торгують (або не торгують), - це проглянути дані китайської митниці.
Ці дані не охоплюють контрабанду і можуть бути неповними, але вони достатньо надійні, щоб надати загальну картину: Китай, схоже, з обережністю ставиться до збільшення торгівлі з росією. І всупереч загальноприйнятій думці, Москва не має що запропонувати Пекіну. Китай не купує російську нафту і газ з великою знижкою, і він хоче мати різноманітних постачальників енергоресурсів. Іншими словами, розхвалений розворот росії в бік Китаю, ймовірно, не такий успішний, як стверджують Путін і Сі.
ПОВОРОТ НА ПАПЕРІ
У 2022 році західні санкції здебільшого були спрямовані на російський імпорт західних товарів, зокрема деталей для автомобілів, літаків і машин, що відображає небажання Європи позбутися залежності від російських енергоносіїв. Росія також втратила доступ до передових напівпровідників, які базуються на американських технологіях. Це спричинило головний біль для Кремля: росії потрібні високоякісні мікросхеми для виготовлення ракет, які вона використовує в Україні. Західні країни знають, що росія завжди знайде покупців на експорт вуглеводнів зі знижками, але знайти альтернативних постачальників для імпорту передових технологій складніше - і китайські фірми не поспішають заповнювати прогалину, що утворилася після відходу західних фірм.
На папері китайсько-російські торговельні відносини, схоже, набирають обертів. У 2022 році вартість китайського експорту до росії в доларовому еквіваленті зросла на 12,8 відсотка, частково завдяки коливанням валютних курсів: минулого року юань знецінився як до долара, так і до рубля, що підвищило конкурентоспроможність китайського експорту в росію. Але це, здавалося б, стійке зростання китайських поставок за Амур не було винятковим. Більшість з 20 найбільших торговельних партнерів Китаю зафіксували зростання імпорту з Китаю на десять і більше відсотків у минулому році. Наприклад, вартість китайського експорту до Австралії та Індії - навряд чи союзників Китаю - підскочила приблизно на 20 відсотків у 2022 році.
Доларова вартість китайського експорту до росії малює більш скромну картину торговельних відносин. У 2022 році китайські фірми відправили до росії товарів на суму 76 мільярдів доларів, що приблизно дорівнює вартості їхніх поставок до Індонезії, Тайваню та Австралії. Це лише два відсотки від загального експорту Китаю - на рівні з китайськими поставками до Таїланду, чия економіка на чверть менша за російську. Не став винятком і 2022 рік: з 2014 року експорт Китаю до росії зріс лише приблизно на 40% у номінальному вираженні, тоді як експорт Китаю до Індії, В'єтнаму та Сінгапуру збільшився на понад 200%.
У зв'язку з цим виникає питання - чому росія не є привабливим ринком для китайських фірм? Деякі відповіді очевидні. Минулого року російська економіка зазнала рецесії. Цього року зростання в кращому випадку стагнуватиме, а прогнози свідчать, що ВВП росії не відновиться до довоєнного рівня до 2027 року. Рішення Кремля у 2022 році відмовитися від міжнародних норм, що захищають інтелектуальну власність, є ще одним стримуючим фактором. Пекін, можливо, не відомий тим, що поважає західну інтелектуальну власність у себе вдома, але китайські компанії все ще хочуть, щоб їхні ноу-хау були захищені, коли вони ведуть бізнес за кордоном. Крім того, Пекін все ще не наказав своїм державним підприємствам виходити на російський ринок. А враховуючи, що російське населення традиційно підозріло ставиться до Китаю, китайські компанії знають, що їх можуть не зустріти з розпростертими обіймами.
Але головна причина, чому китайські фірми так неохоче ведуть бізнес за Амуром, може мати більше спільного з Вашингтоном, ніж з Москвою. Китайський бізнес побоюється, що Сполучені Штати можуть запровадити вторинні санкції, які будуть спрямовані на фірми з будь-якої країни, що ведуть бізнес з російськими компаніями. Поки що Вашингтон запровадив такі заходи лише щодо угод з російським військовим сектором. Якщо Сполучені Штати поширять ці заходи на інші сектори економіки, всі компанії в усьому світі будуть змушені обирати між американським і російським ринками. Для більшості компаній вибір на користь Сполучених Штатів був би очевидним. Як наслідок, китайські компанії мають мало стимулів інвестувати час і гроші в розвиток відносин з російським бізнесом, від яких їм, можливо, незабаром доведеться відмовитися.
Можливо, більше занепокоєння Кремля викликає те, що китайські фірми, які ведуть бізнес за Амуром, не компенсують відхід західних постачальників з російського ринку: китайський бізнес в основному постачає базові мобільні телефони, транспортне обладнання та комп'ютери. Китайські компанії не постачають до росії передові технології: за даними китайської митниці, експорт китайських напівпровідників до росії у 2022 році загалом не змінився. Знову ж таки, в цьому можуть бути винні Сполучені Штати: як і росія, Китай втратив доступ до передових напівпровідників внаслідок низки американських заходів експортного контролю, запроваджених наприкінці 2022 року. Чіпи, які Китай може виробляти, здебільшого є базовими і, ймовірно, мають обмежену користь для росії.
Сполучені Штати зробили ставку, коли одночасно обмежили можливість росії та Китаю імпортувати складні напівпровідники у 2022 році. Вашингтон сподівався, що замість того, щоб співпрацювати для обходу цих заходів, Пекін і Москва будуть конкурувати за отримання високотехнологічних чіпів - і здебільшого ця ставка виправдалася. Росія, схоже, контрабандою ввозить деякі напівпровідники з Туреччини, а також, можливо, з Казахстану, Сербії та Об'єднаних Арабських Еміратів. Але росія, ймовірно, не може забезпечити достатню кількість напівпровідників для задоволення потреб своєї великої економіки, що підриває здатність Москви створювати технологічну екосистему з нуля і будувати ланцюжки поставок для передових продуктів. З часом це суттєво вплине на економічні перспективи росії.
НЕ ТАКІ ОСОБЛИВІ
З іншого боку торгового балансу, зростання російського експорту до Китаю виглядає більш вражаючим: вартість російських поставок до Китаю зросла на 43% у 2022 році. Але знову ж таки, реальність може бути не такою райдужною. Зростання цін на сировинні товари, спричинене війною, частково пояснює це зростання. Сира нафта, газ і вугілля становлять основну частину російського експорту до Китаю. У 2022 році ціни на ці товари різко зросли. Як наслідок, багато товаровиробників зафіксували різкі стрибки в експорті до Китаю: наприклад, експорт Канади зріс на 39% у 2022 році. Експорт росії також різко зріс. І всупереч поширеній думці, Китай, схоже, не купує російські товари зі знижкою.
Знову ж таки, абсолютний розмір російського експорту до Китаю свідчить про більш скромну реальність. Російський експорт до Китаю залишається низьким - минулого року він становив 114 мільярдів доларів. Ця цифра становить лише чотири відсотки китайського імпорту - на рівні з китайським імпортом з Малайзії, чия економіка в шість разів менша за російську. Звичайно, певна контрабанда має місце, оскільки російська нафта все частіше перевозиться «під прикриттям» зростаючим флотом російських суден. Але Китай, ймовірно, не приховує більшу частину свого імпорту російської нафти. У нього немає в цьому потреби; Сполучені Штати та їхні союзники не запровадили ембарго на експорт російської нафти, здебільшого через побоювання підвищити ціни на нафту і спровокувати зворотну реакцію проти санкцій на глобальному Півдні.
Забігаючи наперед, можна сказати, що експорт російських енергоносіїв до Китаю, можливо, досягнув плато. Пекін завжди намагався підтримувати різноманітність постачальників енергоресурсів. Інсайдери судноплавства вважають, що Китай обмежує імпорт нафти приблизно двома мільйонами барелів на день з будь-якої країни - рівень, якого давно досягла Саудівська Аравія і якого росія, ймовірно, досягне наприкінці 2022 року. Китайське керівництво може виявитися особливо обережним щодо росії в цьому питанні, враховуючи, що Путін показав у 2022 році, що він не має жодних сумнівів щодо перекриття газового крану до Європи. Обмеження потужностей також обмежить експорт російських вуглеводнів до Китаю. Лише кілька китайських нафтопереробних заводів здатні переробляти російську нафту, яка багата на високотоксичну ртуть.
Аналогічна картина спостерігається і з газом. Поставки трубопроводом «Сила Сибіру», основним каналом постачання російського газу до Китаю, не можуть значно зрости до завершення його модернізації у 2025 році. Путін давно наполягав на будівництві нового газопроводу, що з'єднує росію з Китаєм, «Сили Сибіру-2». Він мав великі сподівання, що візит Сі до Москви в березні 2023 року укладе угоду. Однак Сі, схоже, не поспішає виконувати зобов'язання, і на те є вагомі причини: Китай вже погодився побудувати трубопровід, що з'єднає російський острів Сахалін з материковим Китаєм. Якщо «Сила Сибіру-2» також буде побудований, росія постачатиме близько половини китайського газового імпорту, що зробить Пекін таким же залежним від російського газу, якою раніше була Європа.
ОДНОБОКА ДРУЖБА
Погляд на дані китайської митниці дає зрозуміти, що Китай зберігає перевагу в економічних відносинах з росією і що Пекін, схоже, не поспішає надавати Кремлю економічне «рятівне коло». У майбутньому китайський бізнес все ще може прийти на допомогу росії, збільшивши свої інвестиції в цю країну. Поки що немає жодних ознак того, що вони готуються до цього, але інвестиційні рішення, як правило, реалізуються через три-п'ять років. Однак малоймовірно, що китайські фірми заповнять усю порожнечу, що залишилася після відходу західного бізнесу. Компанії з країн, які росія зараз вважає «недружніми», але які раніше приносили до Москви інновації, становили 90 відсотків прямих іноземних інвестицій в росію протягом останнього десятиліття. Сьогодні ця частка, ймовірно, близька до нуля (хоча російська класифікація даних про іноземні інвестиції не дозволяє назвати точну цифру).
На Олімпійських іграх у Пекіні в 2022 році, лише за кілька тижнів до того, як Москва розпочала вторгнення в Україну, російський і китайський лідери заявили, що їхня дружба «не знає меж». Понад рік потому Сі і Путін лише підтвердили приказку про те, що деякі речі легше сказати, ніж зробити. Великі очікування Путіна ще не виправдалися. І всупереч офіційним заявам, захоплений поворот росії до Китаю не був зустрінутий взаємністю.
