Зараз буде дуже непопулярна думка. Для декого прямо дуже неприємна.
Про 9142. Це законопроєкт, який дозволяє демобілізуватись через 18 місяців служби. Але його гальмують. В принципі, як з ротаціями. Стандартна прутня. Нема ким замінити, це обов'язок, блаблабла.
Замінити є ким. А навчити воювати багато часу насправді не займає. За кілька місяців з мавпи можна зробити грозу лісопосадок і нічний жах кацапні. І з особистого досвіду: захочеш вижити, будеш вчитись на ходу та уві сні.
Але до міноборони то окрема розмова і механізми впливу на то інші. Розмова піде з тобою, цивільним, майбутнім захисником, але в жодному разі не героєм України (думаю не варто пояснювати чому).
9142 мусять підписати. Без жодних але. В людей має бути шанс на повернення до рідних.
Чи звільнять всіх одразу, якщо підпишуть? Ні. Буде довга черга, але хоча б вона буде.
Чи значить це, що повістки роздаватимуть інтенсивніше? Ймовірно так. Тільки ось їх поздаватимуть ще інтенсивніше, коли орки десь прорвуть фронт і треба буде людей відбивати. 9142 на загальну картину повісток мало повпливає. А ось нові хвилі мобілізованих з оркостану…
Якщо хтось почитає і подумає: хай інші воюють, аби мене не взяли — в мене для таких погані новини.
Візьмуть. Не всіх, але більшість чиїхось чоловіків, синів, братів там буде.
Питання лише: чи потраплять в хорошу бригаду на викопані позиції, де згуртований колектив гарно робить роботу і на периметрі відносний порядок?
Чи поїдуть ненавченим гарматним м‘ясом ті позиції відбивати, бо хлопці там закінчились? Бо тоді часу навчати просто не буде.
Хлопці там занадто довго. Втома бере своє. Втрачається обережність. Так чи інакше їх треба буде замінити. Різниця лише: замінити живих, чи загиблих.
Коли треба закрутити гайки — то закручують аж бігом, кліпнути не встигнеш. 8271 тому доказ. Твої корки волонтера можуть втратити імунітет. Твої троє дітей можуть перестати бути бронею, бо раптом планку піднімуть до п'яти. Кордони можуть закрити наглухо. У буковелівські готелі до туристів раптом можуть залетіти солдатики зі страхітливими папірцями на радість коментаторам у фейсбуці. Власники телеграм каналів з розряду: «де роздають повісти», можуть стати об‘єктом цікавості сбу і отримати запрошення провести незабутню бесіду.
А з можливих мітингів обурених везтимуть у військомати, а не в СІЗО. Та й про мітинги я б радив не думати, бо активна меншість, яка їх робила — воює чи волонтерить, їм немає коли оберігати тебе від повісток.
Повторю, коли треба щось десь закрутити, то ти навіть не встигнеш звернення президента додивитись, як все це буде підписане і втілене в життя.
Все, добровольці закінчуються. Багато з них поранені чи загиблі. А хто живий, морально стомлений та фізично виснажений. Вони тягнуть свою ношу вже не на мотивації, як в перші дні війни. А просто на характері.
Їх рано чи пізно, так чи інакше доведеться замінити. Ймовірно тобі та таким ж любителям випити за перемогу.
Більшість чоловіків і деякі жінки війни НЕ уникнуть.
Ніяк.
Тому стосовно законопроєкту 9142 потрібний розголос і зробити так, аби воїни там могли отримати перепочинок і повернутись до життя, яким вони пожертвували заради нас всіх.
І навіть ті, кого не так давно забрали по повістках, або заберуть завтра, хоча б знатимуть, що через 18 місяців зможуть повернутись до родин. А коли знаєш, то й воюється легше.
Вони захищають нас там.
Ми маємо захистити їхні права тут.
P. S. Легко мені говорити, бо я своє навоював? Так. Але вже чув ідеї повертати таких як я назад. Як не інструкторами чи в штаб, то назад в поле. Тільки ось я там був і, у випадку чого, куди повертатись я теж маю.
А ти?
P. P. S. Я все ще збираю на гвинтівку для снайпера з мого взводу. «Голий» інструмент в нас коштує 150к грн. Натупна сотня піде на оптику кріплення, та набої. Поки є пів суми і місяць дозбирати, бо талон на купівлю не вічний.
Якби хто вирішив підкинути тут копійчину — ви знаєте, куди саме підуть кошти.
Чим більше ми вб‘ємо їх зараз, тим менше доведеться вбивати нашим дітям.
(с) Роман Ратушний.
