Кожен із нас хоча б раз бачив людину, яка фотографує своє замовлення одразу після того, як його приніс офіціант. І що цікаво, за сусіднім столиком у цей самий час хтось інший спокійно починає їсти, навіть не діставши телефон із кишені.
На перший погляд різниця лише в звичках. Але якщо подивитися глибше, виникає значно цікавіше питання: чому одні заклади, продукти чи напої люди хочуть показати іншим, а інші залишаються лише частиною їхнього особистого досвіду? Для власників бізнесу відповідь на це питання може бути ціннішою за будь-який рекламний бюджет. Адже найсильніша рекомендація народжується не тоді, коли бренд просить про увагу, а тоді, коли людина сама хоче про нього розповісти.
Ми живемо в час, коли реклами стало занадто багато. Банери навчилися не помічати. Рекламні інтеграції блогерів часто викликають більше скепсису, ніж довіри. Навіть найкраще налаштована рекламна кампанія не гарантує, що людина повірить бренду. Але є одна форма реклами, яка працює майже безвідмовно. Рекомендація знайомого. “Сарафанне радіо”.
Неважливо, чи це фото десерту, келиха вина, нового ресторану або незвичного продукту. Коли людина ділиться чимось добровільно, без оплати й домовленостей, ми сприймаємо це зовсім інакше. Не як рекламу, а як справжній досвід. Саме тому для будь-якого бренду найціннішим є не клієнт, який просто купив продукт. Найцінніший той, кому захотілося розповісти про нього іншим.
Багато хто досі вважає, що люди фотографують їжу через її красу. Але якщо бути чесними, красивих страв сьогодні тисячі. Красивих інтер'єрів — ще більше. Майже кожна нова кав'ярня має стильний дизайн, а кожен другий ресторан — фотогенічну подачу. Проте далеко не всі вони потрапляють у сторіз. Тому що люди фотографують не їжу. Вони фотографують емоцію, яку хочуть зберегти або якою хочуть поділитися.
Ми рідко показуємо світу те, що є просто хорошим. Натомість охоче показуємо те, що нас здивувало, розсмішило, захопило або дало відчуття, що ми знайшли щось особливе.
Саме тому невелика сімейна виноробня іноді отримує більше згадок у соціальних мережах, ніж дорогий мережевий ресторан. Не тому, що її продукт об'єктивно кращий. А тому, що за ним стоїть історія, яку хочеться переказати.
Ніхто не пише пост про те, що ресторан просто виконав свою роботу. Ніхто не викладає сторіз лише тому, що кава виявилася нормальною. Люди діляться тим, що викликає емоції. Тим, що допомагає їм розповісти щось про себе. І саме тут починається справжній маркетинг.
Останні кілька років бізнесу постійно радять бути трушним. Бути справжнім. Не вигадувати історії, не копіювати конкурентів, не будувати штучний образ. І це правильна порада. Виграють ті, хто, до справжності додають ще й власний характер. Особливий погляд на продукт. Цікаву історію. Незвичний досвід. Те, що дає людині привід сказати друзям: «Дивись, що я знайшов». Мені здається, саме тому одні бренди стають частиною розмов, а інші залишаються просто товарами на полиці. Справа не лише в якості, ціні чи маркетинговому бюджеті. Справа в тому, чи зможуть вони створити той самий досвід, яким хочеться ділитися.
Тож наступного разу, коли побачите в стрічці фото кави, сніданку чи келиха вина, подумайте не про їжу. Подумайте про бренд, який зумів стати частиною особистого досвіду когось настільки, що людина сама захотіла розповісти про нього іншим. І, можливо, саме така реклама сьогодні є найдорожчою. Не тому, що коштує багато грошей. А тому, що її неможливо купити.
