Насильство є серйозною глобальною проблемою, яка впливає на життя мільйонів людей по всьому світу. Воно має багато форм: фізичне, сексуальне, психологічне, емоційне та економічне насильство.
Якщо фізичне та(або) сексуальне насилля легше розпізнати, бо воночасто залишає видимі сліди: синці, рани, фізичні травми, які можна побачити і зафіксувати, то емоційне насилля, натомість, не залишає фізичних ознак, що робить його менш очевидним для оточуючих і навіть для самої жертви.
Давайте розглянемо історію Каті (всі імена і персонажі вигадані)
У дитинстві Катя часто стикалася з тим, що батьки змушували її виконувати хатню роботу проти її волі. Коли вона відмовлялася або просила відкласти завдання, батьки реагували емоційно та звинувачували її:
Батько: “Всі діти як діти, а ти не можеш зробити елементарні речі.”
Мати: “Ти моє покарання. Зовсім не любиш матір. Ніякої допомоги від тебе.”
Такі слова глибоко ранили Катю, але вона не знала, як захистити себе або висловити свої почуття.
У цій ситуації Катя в дитинстві стикалася з емоційним насильством з боку батьків. Розглянемо деякі аспекти, які свідчать про це:
Примус до виконання хатньої роботи без врахування бажань чи обставин — порушення особистих кордонів;
Образи та приниження через порівняння з іншими дітьми — викликання відчуття неповноцінності;
Використання фрази “ти моє покарання” — емоційне приниження;
Звинувачення в нелюбові до матері — маніпуляція почуттями;
Емоційний шантаж через звинувачення в нелюбові — викликання почуття провини;
Ігнорування потреб та прохань Каті — знецінення її почуттів і потреб.
Можливі наслідки такого батьківського ставлення
Відчуття неповноцінності;
Труднощі з відстоюванням власних інтересів;
Відчуття відповідальності за щастя інших людей;
Проблеми з довірою та побудовою близьких взаємин;
Чутливість до критики;
Надмірні емоційні реакції або захисна поведінка;
Перфекціонізм або уникання через страх невдачі та критики;
Ризик розвитку депресії, тривожних розладів або комплексного посттравматичного стресового розладу (КПТСР);
Фізичні проблеми через хронічний стрес;
Складність у прийнятті рішень та визначенні цілей;
Потреба в постійному підтвердженні своєї цінності з боку інших.
Історія Каті демонструє, що емоційне насильство в дитинстві може мати довготривалі наслідки, навіть якщо фізичного насильства не було. Визнання та усвідомлення цього є важливим кроком на шляху до зцілення та побудови здорового та щасливого життя. Розуміння того, що емоційні рани потребують такої ж уваги та лікування, як і фізичні, допомагає подолати травму та відновити психічне благополуччя.
Емоційне насилля в пострадянських країнах
Питання про те, чому емоційне та духовне насилля часто недооцінюється або навіть ігнорується, є складним і багатогранним.
Не можна не погодитися, що радянський союз глибоко вплинув на людей. Залишки авторитарного минулого, низький рівень психоемоційної грамотності та стереотипи щодо виховання й стосунків створили ґрунт для процвітання цих форм насилля.
Радянська система була побудована на жорсткому контролі, придушенні особистих свобод та індивідуальності, що передавалося як на рівні держави, так і на міжособистісному рівні. Авторитаризм формував стосунки на основі підкорення, примусу та контролю, а це сприяло насильницькій культурі.
Психологічне насилля використовувалося як засіб утримання контролю. Приниження, шантаж, маніпуляції, знецінення та газлайтинг були поширеними методами як у сімейних стосунках, так і в суспільних інституціях. Багато людей, вихованих у цьому середовищі, передають ці патерни взаємодії далі, навіть не усвідомлюючи їхньої деструктивності.
Також у пострадянських суспільствах поширений міф про “сильну особистість”, яка повинна бути емоційно стійкою та не проявляти слабкості. Це призвело до знецінення емоцій та емоційних переживань. Взагалі у радянській системі психічне здоров’я було табуйованою темою. Люди, які зверталися за психологічною допомогою, часто стигматизувалися або вважалися небезпечними для суспільства. Це породило недовіру до психологів та терапевтів, а також загальне незнання щодо психічного здоров’я та його впливу на життя.
Не радянським союзом єдиним
У багатьох культурах емоційне насильство не визнається як “справжнє” насильство. Часто вважається, що лише фізичні дії є насильницькими, а емоційні маніпуляції та приниження сприймаються як “сварки” або “особисті проблеми”.
Патріархальні системи — це суспільні структури, де влада та привілеї переважно належать чоловікам, а соціальні ролі визначаються за гендерною ознакою. У таких системах контроль і влада часто переважають у сім’ї та суспільстві, що може сприяти різним формам насильства, включаючи емоційне. Емоційне насильство в патріархальних системах є поширеною проблемою, яка має глибокий вплив на психічне здоров’я та благополуччя постраждалих.
Емоційне насильство важко документувати та доводити через відсутність фізичних доказів. Це ускладнює процес визнання та прийняття заходів як з боку закону, так і суспільства. Постраждалі часто не звертаються за допомогою, побоюючись, що їм не повірять.
Люди можуть виправдовувати емоційне насильство, особливо якщо воно походить від близьких, наприклад, батьків. Це захисний механізм психіки, який допомагає уникнути болю від усвідомлення, що близькі завдають шкоди.
Постраждалі від емоційного насильства часто відчувають сором або страх бути неправильно зрозумілими. Вони бояться, що їхні переживання будуть знецінені або висміяні, що перешкоджає відкритому обговоренню проблеми. Також існує поширена думка, що емоційні рани заживають швидко або є менш серйозними, ніж фізичні. Однак дослідження показують, що емоційне насильство може мати довготривалі психологічні наслідки, включаючи розвиток комплексного посттравматичного стресового розладу (КПТСР). Це призводить до того, що люди не шукають необхідної допомоги.
Відсутність навичок емоційної саморефлексії та розуміння власних почуттів перешкоджає усвідомленню емоційного насильства. Люди можуть не розуміти, що їхні негативні емоції пов’язані з насильницьким ставленням до них.
Розберемось що ж таке емоційне та духовне насилля та як розпізнати їх ознаки
Емоційне насилля — це форма психологічного насилля, яка включає в себе поведінку, спрямовану на контроль, приниження, ізоляцію або маніпуляцію іншою людиною. Воно може відбуватися в різних контекстах: сімейних стосунках, дружбі, робочому середовищі або романтичних взаєминах.
Ознаки емоційного насилля:
Приниження та критика
Постійні образи, насмішки або знецінення досягнень і почуттів;
Публічне приниження або висміювання;
Контроль та маніпуляція
Вимога звітувати про свої дії, місцезнаходження або контакти;
Обмеження свободи вибору, включаючи фінансовий контроль;
Ізоляція
Заборона або обмеження спілкування з друзями та родичами;
Створення перешкод для соціальної активності;
Залякування
Використання погроз для досягнення контролю;
Демонстрація агресивної поведінки або руйнування власності;
Газлайтинг
Заперечення фактів або подій, змушуючи жертву сумніватися у власній адекватності та сприйнятті реальності;
Викривлення інформації, щоб змусити людину відчувати себе винною або збитою з пантелику;
Емоційна відстороненість
Ігнорування або відмова в емоційній підтримці;
Використання мовчання як форми покарання.
Духовне насилля — це форма насилля, при якій особа використовує духовні або релігійні переконання для контролю, маніпуляції або приниження іншої людини. Воно може відбуватися в релігійних організаціях, сім’ях або в інших взаємодіях, де релігія або духовність є важливими.
Ознаки духовного насилля:
Використання релігії для контролю
Нав’язування власних релігійних переконань іншій особі;
Вимога слідувати певним релігійним практикам під загрозою покарання або відторгнення;
Маніпуляція через віру
Ствердження, що непослух рівнозначний гріху або призведе до духовного покарання;
Використання священних текстів або доктрин для виправдання насилля або контролю;
Приниження духовності іншої особи
Знецінення або висміювання духовних переконань чи практик;
Заборона на участь у релігійних обрядах або спільнотах;
Ізоляція від духовної підтримки
Перешкоджання спілкуванню з релігійними лідерами або спільнотою;
Заборона на читання духовної літератури або участь у духовних заходах;
Залякування духовними наслідками
Погрози духовного прокляття, карми або інших негативних наслідків за непослух;
Створення страху перед божественним покаранням;
Як розпізнати емоційне та духовне насилля
Почуття постійної тривоги або страху у присутності певної людини;
Відчуття ізольованості від друзів, сім’ї або духовної спільноти;
Зниження самооцінки, постійне почуття провини або неповноцінності;
Сумніви у власному сприйнятті реальності через маніпуляції та газлайтинг;
Залежність від кривдника в емоційному, фінансовому або духовному плані;
Відчуття безсилля або неможливості змінити ситуацію.
Вплив на психічне здоров’я
Емоційне та духовне насилля можуть призвести до розвитку різних психологічних проблем. Наприклад:
Депресія та тривожні розлади;
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) або комплексний ПТСР (КПТСР);
Проблеми з самооцінкою та ідентичністю;
Порушення сну, апетиту та інших фізичних симптомів стресу.
Що робити, якщо ви або ваші близькі стикаються з насиллям
Визнайте проблему (усвідомлення того, що ви є жертвою насилля, є першим кроком до вирішення ситуації);
Зверніться за підтримкою до близьких яким довіряєте або до фахівців (психолога, психотерапевта або соц. працівника);
Оцініть ризики та знайдіть ресурси або організації, які можуть надати допомогу;
Розгляньте можливість звернення до правоохоронних органів, ознайомтеся з вашими правами та законодавством щодо насилля;
Займайтеся діяльністю, яка сприяє відновленню (спорт, хобі, духовні практики);
Уникайте ізоляції та підтримуйте соціальні зв’язки.
Бажаю всім ментального здоровʼя!
