Чому всі так часто говорять про це? Чому люди настільки звикли оцінювати інших по вигляду та чому почали вішати ярлики «гарний» та «не гарний»? Я часто роздумувала над цими питаннями і здається мені вдалось сформулювати відповідь, але зараз не про це. Тут я хочу висвітлити саме своє бачення цього поняття.
Як ви вже зрозуміли, у мене трохи інша позиція на рахунок зовнішності. Річ у тому, що на мою думку це дуже нерозумно вішати будь-які ярлики на людину по типу добрий - поганий, красивий - потворний і тому подібне. Чомусь люди звикли бачити тільки крайності, жити в крайностях. І саме це одна із причин чому вони не живуть своє життя, а просто проживають. Але про це трохи пізніше. Зараз перейдемо до так званої краси.
Якщо чесно я взагалі уявлення не маю звідки у людей взялись думки «я не красивий», «якби у мене були карі очі, я виглядала б набагато гарніше» і тд. Вам не здається, що це дивно? Бо я вважаю, що це не просто дивно, а навіть неправильно.
Так як це не дитяча книга з казочками і це читають зрілі люди, я впевнена що всі знають як працює наша генетика і що наша зовнішність напряму залежить від неї. По суті людина з‘явилась на цей світ з уже визначеною «обкладинкою». І ніхто не може це змінити, за виключенням пластичного хірурга, але це теж інша історія.
Так от, повернемось до ярликів. Я вважаю, що суттєвою проблемою є наша звичка нав’язувати людям свої вподобання. І хоча тут теж не все так просто, але навіть саме суспільство нав’язує нам певні «ідеали». Ну хіба ми можемо насолоджуватись життям, коли кожен другий буде казати тобі про твій колір волосся, або шкіри, чи може твій ріст, як про ознаку, за якою тебе оцінюють? Це ж безглуздо.
Звичайно, в кожного є свої так звані типажі: блакитноокий блондин середнього росту, або ж високий та худий брюнет, чи рижа дівчина з веснушками. І насправді це нормально. Наші вподобання і відмінності у них є цілком нормальними. Але давайте не будемо забувати про тих людей, які готові кричати на весь світ та всюди намагаються згадати про це.
До прикладу звичайна історія: хлопець знайомиться з дівчиною, вони спілкуються та проводять час разом, здається вже є взаємна симпатія і раптом дівчина каже: «Мені подобається проводити час з тобою. Поруч я почуваюсь щасливою. Але зрозумій мене правильно, мені подобаються високі хлопці». І якщо ви думаєте, що таких випадків не буває, то ви помиляєтесь. Але справа в тому, що насправді проблема не у рості, вона знаходиться набагато глибше, проте ми звикли в таких випадках спрощувати все, називати найдурніші причини, з думкою що людина нас зрозуміє. Після такої ситуації можна цілком нормально жити далі і не морочити собі голову такими дурницями. Але уявіть якщо таких ситуацій було багато. Як людина буде себе почувати після цього? Якщо, знову ж таки, це не має значення, то я вітаю цього щасливчика і пишаюсь ним. Але ж не всі такі, на жаль. І в гру вступають наші комплекси. Мабуть кожному відомо, що це таке і як іноді тяжко з ними боротись. Тому ось вам моя порада- не потрібно з ними боротись, бо з таким підходом, позбувшись одного, обов’язково з’явиться інший і так по колу.
Я б хотіла розказати про свій погляд на рахунок краси та зовнішнього вигляду. Саме поняття «краса» для мене є дуже широким і немає сенсу описувати свої вподобання, тому що вони надзвичайно різні і я навчилась в кожному знаходити щось привабливе. Проте є одна думка, якої я притримуюсь і яка допомагає мені побачити цю красу.
Річ у тому, що привабливими, в першу чергу, я вважаю доглянутих людей і тих, хто вміє правильно подати себе через зовнішній вигляд. Красою я називаю відзеркалення нашої особистості в матеріальній формі. Але якби ж це було так легко, як це звучить.
Розумієте, суть в тому, що зовнішність напряму залежить від нашого внутрішнього стану, і так само внутрішній стан залежить від зовнішності. Але потрібно знати про цей взаємозв’язок і як він працює. І хоча всі звикли більше говорити про фізичний світ, я б радила для початку зрозуміти наш внутрішній. Бо тільки зазирнувши всередину себе, ми зможемо пізнати свої вподобання та знайти їх уособлення/реалізацію в матеріальному світі. Але, енівей, пробуйте щось нове, експериментуйте. Це теж допомагає віднайти себе і позбутись відчуття втраченої можливості відчути щось нове.
