Якщо ми «все знаємо», то ми не вчимось, ми стоїмо на місці.
Почнемо з того, що у кожного з нас є свої проблеми різної складності. Але кожна з них вимагає часу та зусиль на її вирішення, просто в різному обʼємі. Але ми любимо жалітись на труднощі. І це найбільша проблема, яку ми створюємо самі собі.
З чого почати?
Можливо як мінімум спробувати подивитись на труднощі з іншої сторони? Що, якщо проблеми насправді позитивне явище? Ви коли-небудь забудувались над цим?
Особисто для мене, труднощі - це в першу чергу уроки, які треба пройти. Для того щоб вийти на новий рівень, спочатку треба пройти так звану «перевірку». Адже новий рівень потребує нового підходу, нових знань, нових звичок і навичок.
Можливо вам просто треба пройти це щоб піднятись? Можливо саме цей маленький крок віддаляє вас від вашої цілі/мрії?
Я постійно тримаю у себе в голові думку: «Все, що трапляється, я можу пройти. В мене вже є для цього сили і я можу справитись з цим. Так, можливо це займе більше часу ніж я уявляла. Проте зрештою це закінчиться».
І ця думка заспокоює мене. Бо я справді щиро вірю, що те, що відбувається, мені під силу. Це допомагає мені не здаватись. І навіть якщо я поки не знаю як це вирішити, я не сумніваюсь, що в кінці кінців буду вдячна за цей досвід.
Я вважаю, що ми на цій землі для того, щоб вчитися. І це єдиний шлях до всіх благ та багатств. Нові знання мають бути пріоритетом. Ви ніколи не будете знати точно, чи знадобиться вам це чи ні. Але це точно розширить ваш кругозір. Можливо це допоможе завести нові знайомства, які стануть вашими діловими партнерами, наставниками, чи просто людьми, які підтримуватимуть. А можливо саме ви допоможете комусь, використовуючи те, що знаєте. Може ви ніколи і не скористаєтесь ними, але у вас завжди буде подушка безпеки. І чим більші ваші знання, тим більша та мʼякша ця подушка.
Коли у вас є знання, вам не страшно падати і втратити все. Адже ви зможете побудувати це знову. Те, що у вас в голові, єдине, що має вас хвилювати.
