Черговий потужний поштовх, що прийшов згори.
Всі великі вчителі людства - Христос, Будда, Мухаммед, Кришна ніколи не створювали релігій. Вони передавали чисте Божественне світло, ділилися знанням про Любов, Єдність і силу Духа, показували шлях пробудження і повернення у Світло Творця. Вчили жити у свободі, а не в рамках. Серцем, а не розумом. Вони приходили саме тоді, коли людство найбільше потребувало того, хто покаже їм дорогу до Світла, до пробудження.
Після відходу аватарів Бога, людство повернулося до свого звичного стану, живучи не серцем, а на рівні розуму та его. Потреба ж в керівництві не зникла, а посилилась.
Саму тому Господь дозволив людям створення релігій на основі знань великих вчителів. Тоді вони виконували роль «духовних коліс», які підтримували людство, поки воно вчилося ходити.
Правила, ритуали, настанови давали людині орієнтири, відчуття безпеки та стабільності. І це було необхідно.
Але поступово керівники духовних течій, прикриваючись чистотою великих вчителів, створили системи, які почали керувати людьми. І не завжди це було з чистими намірами. Оскільки, навіть духовні люди робили серйозні помилки, впускаючи у священні знання енергії користі, маніпуляцій та влади.
І з часом ми побачили результат:
- абсолютну неспроможність релігійних інститутів вести людей до Світла, до пробудження.
- неспроможність утримати мир на Землі,
- неспроможність запобігти людській деградації.
Саме через цю неспроможність роль релігійних егрегорів закінчується, бо вони про зовнішню силу. А нові виміри свідомості про внутрішню свободу і єдність з Богом, а не про зовнішні рамки та прописані правила. Всередині нас є храм, любов, Божественне світло і чистота серця.
Проте важливо пам’ятати, що в процесі духовного шляху буває і так, що релігія настільки сильно впливає на людину, що блокує її серце. Під тиском правил, авторитетних думок і оточення людина іноді робить не вибір серця, а вибір розуму. Але життя завжди повертає нас до істини. Скільки б не розвивав свої стосунки з Богом зовні, у кінцевому випадку ти все одно відчуєш тяжіння до того, що не було обране серцем.
Сам Господь буде знов і знов повертати тебе до цього уроку, показуючи: «Твоя істина там, де твоє серце, а не там, куди веде страх чи чужий голос».
І все ж у цьому шляху є своя мудрість. Іноді душі дійсно необхідно побути всередині релігії, пройти досвід релігійної структури, щоб її готовність відпустити все визріла природньо.
Але врешті-решт кожна душа приходить до розуміння: найвищий прояв стосунків із Богом - це бути з Ним один на один. Бути єдиним з Джерелом, без посередників і страху.
Кожна душа, крок за кроком розширюючись, відчуває, що релігія, до якої вона належала, стає для неї неактуальною. Згодом, в певний момент приходить прозріння: «Я не належу жодній релігії. Я належу Світлу Бога».
Адалія. Духовний провідник вищих вимірів.
