Після Другої світової війни масово почали відкриватися суворовські училища та створювалися військові навчальні заклади по всьому радянському союзу. Країна лежала в руїнах, більшість дітей залишилися сиротами, і однією з можливостей не померти з голоду та отримати бодай якусь освіту ставали військові ВИШі, тим паче радянський союз готувався до нових воєн за просування комуністичного режиму по всьому світу.
Крім цього, перші внутрішні радянські паспорти зʼявилися в 1932 році. Їх одержували лише жителі «режимних» міст, робітничих поселень, новобудов та радгоспів. Селянам, які становили майже 40 відсотків населення країни, вперше дозволили видавати паспорти лише 28 серпня 1974 року. Багато молоді з сіл залюбки йшли в армію, бо це була змога вирватися з села і отримати завітний паспорт. Армія для селян на той час була можливістю здійснити величезний соціальний стрибок.
Рівень фінансового забезпечення мешканців провінційних містечок та сіл був на вкрай низькому рівні і бажаючих вдягнути однострій був чималий, тим паче, що конфліктів де радянський союз тим чи іншим боком брав участь був чималий.
Цим невеличким екскурсом я підводжу Вас, дорогі читачі, до ситуації в сучасній росії, яка вигрібає все чоловіче населення провінції та віддалених регіонів на гарматне м'ясо.
Хто хоч раз був у росії, не в Москві чи Санкт-Петербурзі, а в інших регіонах, знає яка атмосфера панує в інших населених пунктах. Свого часу я був у Брянській області і проїжджаючи по міжнародній трасі яка веде до Москви я ловив себе на думці, що потрапив десь у повоєнні часи або навіть у 19 сторіччя, такої розрухи і бідноти я чесно не бачив в жодному нашому селі, навіть самому найбіднішому.
І от уявіть собі, коли ти зростаєш серед руїн, коли твої батьки пиячать від «смєртной тоски» зранку до ночі, коли навколо тебе вирує бесперспективність, то який психологічний стан буде у дітей?
Їм зранку до ночі крутять фільми про героїчність російської армії, про другу світову війну, де тільки завдячуючи росіянам перемогли нацистів, їх втягують у Юнармію, їх з 1 класу вчать користуватися зброєю, на уроки приходять дядєнькі у військовій формі і розповідають про обраність російського народу, кожного року вони бачать на палках «ділдів воєватєлів», і все це супроводжується сірою буденністю, відсутністю нормальних дитячих майданчиків, відсутністю змоги у батьків платити за гуртки.
І от росте дитя орка і мріє побачити каналізацію у домі, сходити в теплий туалет, а не бігти десь у Сибіру у шкільний дерев’яний туалет на вулиці у мороз, побачити світ. І тут хоп, рекламний банер із закликом йти на контрактну службу і отримати за місяць стільки грошей, скільки мамця орка ніколи не заробить працюючи санітаркою у сільській лікарні чи бібліотекаркою у школі.
І вони йдуть в армію, підписують контракти, і йдуть вбивати, і гинуть. Війна ще більше знищує економіку росії, і ще більше регіони скочуються в депресію, і підростає нове покоління орченят, які живуть в ще гірших умовах, і все починається знову.
Вони народилися при путіні, вони жили при путіні, і при путіні померли. Але навіть смерть путіна нічого не змінить, росіяни всю свою історію не можуть без царя, їм потрібен тиран при владі, інакше вони не вміють, це єдина нація у світі у яких на генному рівні закладена рабська покірність.
І здається мені, що після перемоги у цій війні, у нас буде часу підготуватися до наступної рівно стільки, скільки буде потрібно росіянам, щоб виросло нове покоління орків, яких новий цар направить у горнило війни.
