він кохав її нестримно і не втомно
сильніше ніж дихати, спати, читати
але при спробі їй про це сказати
з його вуст виходило тільки холодне повітря.
тоді то він згадував, що мертві не говорять про любов
а тем паче про кохання
вони тільки можуть с заплющеними очима бачити своє серце
яке плаче в день і вночі,від кохання до нього.
Цей вірш для мене описує горе і відчай людей, які втратили на цій війні близьких. Коли ти розумієш що цієї людини вже немає, що цю людину пожирають під землею комахи, а ти нічого, зовсім нічого не можеш зробити.
![[☧] Ангарта](https://cdn.drukarnia.com.ua/6693b666bef6938bc34b3c86/images/JTvbavatar.jpeg){kind=avatar}
