Хрести, що лежать серед уламків цегли, прострілені ікони, зруйновані куполи — так сьогодні виглядають понад 600 українських храмів після російських обстрілів. Загинули 67 священиків: одних вбито прицільним вогнем, інших — закатовано на окупованих територіях. Москва ж при цьому продовжує цинічно заявляти про «захист традиційних цінностей» і «духовність».
Релігійний геноцид під прикриттям «русского міра»
Те, що відбувається в Україні, більше схоже на релігійний геноцид, ніж на «священну війну». За словами Віктора Єленського, голови Державної служби з етнополітики і свободи совісті, головна причина цього насилля — ненависть до свободи, зокрема до релігійної.
«Свобода взагалі і релігійна свобода — це їхній головний ворог», — підкреслює Єленський.
На тлі війни Україна демонструє високий рівень релігійної толерантності. Навіть під обстрілами тут зберігається повага до вірувань. У той час як на окупованих територіях Росія знищує будь-які прояви духовної автономії. Там свобода віросповідання закінчується там, де починається так званий «русскій мір».
У Російській православній церкві відкрито проголошують, що вся Україна має бути під впливом «священної Росії».
Їхня риторика не залишає сумнівів: або підкорення, або знищення. Усе, що не вкладається в рамки російської церковної ідеології, вважається ворожим і підлягає ліквідації.
Хто стоїть за духовним терором: РАЦИРС та її агенти
Ідеологічним інструментом цієї «священної війни» стала організація РАЦИРС — Російська асоціація центрів вивчення релігій та сект. Вона існує при РПЦ і виконує роль сучасної інквізиції: переслідує інакомислячих, дискредитує релігійні меншини, поширює антизахідну і антиукраїнську пропаганду.
Її відомий представник — Олександр Дворкін, який першим назвав українців неоязичниками і неонацистами. Інший діяч — Олександр Новопашин — відкрито проводить «інструктажі» для російських військових, навчаючи методів так званої «денацифікації». Ось його пряма цитата:
«Украинский ультранационализм и укронацизм зиждутся на ненависти ко всему русскому. Эта ненависть — сатанинская. В данном случае сатанизм — отнюдь не метафора... Весь этот змеиный клубок сегодня разъедает украинский народ...»
https://www.ansobor.ru/articles.php?id=358
https://www.nskmi.ru/news/news/10727/
РАЦИРС не обмежується російським простором. Її агенти активно працюють у Європі та… в Україні.
Прислужники агресора в Україні
Однією з таких фігур є Ірина Кременовська, засновниця «Інституту економічних і правових досліджень» і редакторка видання «Вільне слово». Вона системно просувала ідеї РАЦИРС, дискредитувала українських релігієзнавців, зокрема Віктора Єленського, і лобіювала закони в стилі російської антидемократичної риторики.
Кременовська — одна з тих, хто вдає з себе патріота, а насправді роками працює за кремлівськими методичками. Вона нав'язує вигадану Дворкіним псевдонауку — сектознавство, і навішує ярлики «тоталітарної секти» на будь-які релігійні групи, які не подобаються Москві. Це — частина великої гібридної війни, в якій знищення свободи совісті — ключовий інструмент.
Проти кого справді бореться Москва
Війна Росії проти України — це не лише війна за території. Це війна проти прав людини, свободи віросповідання, права на інше бачення світу. Українські релігієзнавці, науковці, правозахисники вже відкрито звернулися до світових лідерів, закликаючи припинити підтримку таких структур, як FECRIS, до якої входить і РАЦИРС. Вони попереджають: ці організації — інструменти впливу ФСБ та РПЦ.
https://www.europeantimes.news
Встановлення диктатури через релігію — одна з цілей Кремля. І якщо ми хочемо захистити не лише державу, а й свободу кожного з нас, мусимо запитати: чому такі діячі, як Кременовська, досі діють безкарно? Що ще вони готують — нову хвилю дезінформації чи наступ на наші інституції?
Час дати відповідь
Коли священиків вбивають, а храми руйнують — це не просто побічні втрати війни. Це чіткий сигнал: росія воює не лише проти армії, а проти самого права бути собою. І якщо ми не почнемо захищати своє інформаційне та духовне поле, за нас цього ніхто не зробить.
