Chris Travis & Bones – Seabeds (2014)
Жанри: cloud rap, alternative R&B, vaportrap;
Уявіть: тепла безтурботна ніч, ти стоїш на березі океану, сідаючи на теплий пісок ти слухаєш, як хвилі м’яко накочуються на пісок омиваючи твої ноги, а в повітрі зависла відчутна втома – не виснажлива, а приємна, змушуючи тебе ловити думки про хороший день, коли думки розчиняються у просторі разом із шумом води. Також можна описати й Seabeds - спокійний, медитативний, глибокий, але водночас пронизаний меланхолією, яка накочує хвилями, як припливи й відпливи.
Цей EP – уособлення водної стихії та спогадів про минулі літа. Він не штормовий та не такий емоційно-гіпнотичний як, наприклад, інші релізи Chris Travis, а швидше нагадує океан після стану штилю. Басова вібрація бʼється об вуха неначе хвилі об риф, голоси двох виконавців звучать приглушено, ніби доносяться десь здалека.
Bones і Chris Travis тут у своїй найкращій формі – замість різких переходів, жорсткого флоу та напруги вони обирають течію розслабленого, ніби напівсонного звучання. Це дуже схоже на атмосферу альбому Never Forget (2014) – ще одного релізу Chris Travis’а що передає схожий вайб розчинення у просторі, втрати, ностальгії. Обидва проєкти відчуваються так, ніби ти знаходишся між реальністю та сном, між теплом літнього дня і холодом нічного океану. Але якщо Never Forget більше нагадує самотні прогулянки на заході сонця або моменти, що більше не повернути, то Seabeds – це звук хвиль, які тебе заколисують.
Біти тут прямо таки нагадують бризки води на шкірі: вони легкі, проте водночас важкі, насичені басами, але не перегружені, спокійні та швидкоплинні в моментах. Продакшн створює відчуття глибини та якогось ембієнт звуку – немовби звук йде не прямо в слухові рецептори, а розсіюється навколо.
Треки перетікають один в один плавно, як потоки води. Тут немає місця різким розривам чи хаосу – все підпорядковане певному спокійному руху. Це не депресивна меланхолія, а скоріше глибока внутрішня тиша, коли ти просто споглядаєш хвилі й відчуваєш їхній ритм.
Тож, я б сказала, що це не є типовим літнім релізом з рейдж-естетикою у розумінні спекотних вечірок чи пляжних тусовок – скоріше він нагадує моменти, коли ти сидиш біля води пізно ввечері, коли вже немає шуму, залишився тільки приємний вітерець й відчуття внутрішнього спокою. Якщо ця EP сподобається вам, то обовʼязково спробуйте Never Forget від Кеншина.
