Авторка: Мар‘яна
"Цнотлива". "Чиста". "Невинна". Чули колись таке? Саме такі характеристики багато століть визначали долю жінки в прямому сенсі цих слів, адже дошлюбний секс (навіть у випадку згвалтування) міг коштувати дівчині соціального статусу або ж і життя. Хотілося б сказати, що це пережитки минулих часів, але, на жаль, в силу певних культурних або релігійних поглядів у деяких суспільствах культ цнотливості досі існує та процвітає, як і міфи довкола нього.
То що ж таке "цнотливість", чи існує вона насправді та до чого тут патріархат? Давайте розбиратися разом.
"Жага крові"
Довгий час уявлення про цноту зводилося до такої собі "печатки", яку чоловік "зривав" під час першого сексу. Люди вірили, що у жіночій піхві є пліва, яка під час пенетрації пробивається або рветься, і саме тому основним маркером цнотливості була кров після першого статевого акту.
Насправді ж, замість "пліви" в середині піхви знаходиться тонка мембрана – гімен, яка має один або декілька отворів і здатність розтягуватися.
Зазвичай, її можна описати як невелику кількість додаткової тканини у формі півмісяця або кільця навколо краю вагінального отвору. Також, дівоча пліва не має доведеного медичного чи фізіологічного призначення (Schaffir, 2020).
Такий невеликий екскурс в будову жіночого тіла приводить нас до двох дуже важливих висновків:
по-перше, наявність кровотечі під час першого статевого акту не обов’язкова;
по-друге, визначити, чи був у дівчини секс, методом огляду майже неможливо (не зважаючи на це, подібні процедури користуються величезною популярністю навіть в сучасному світі).
Через брак знань щодо будови жіночого тіла у тих суспільствах, де дошлюбний сексуальний зв’язок засуджувався, дівчата, які все ж були цнотливими, але не могли цього довести за допомогою "першої крові" зіштовхувалися з жахливими наслідками цього осуду.
Сьогодні, здавалося б, інформації щодо жіночої фізіології набагато більше і її легше отримати, але міфів довкола "квітки невинності, яку має зірвати чоловік" не поменшало. В сучасному світі, справді, правила щодо дошлюбного сексу не такі жорсткі, хоча тиск на дівчат в питанні першого сексуального досвіду залишається. Цей тиск переважно стосується правильного часу, коли дівчина вперше має зайнятися сексом. Якщо перший раз стався "занадто рано", то швидше за все дівчину можуть вважати більш легковажною; якщо ж "занадто пізно", то це теж не добре, адже тоді вона "стара діва" і ризикує назавжди залишитися самотньою.
Важливо зазначити, що ці умовні рамки залишилися нам у спадок з часів, коли у жінок переважно не було права голосу в питаннях, які стосувалися вибору партнера або ж її моральної готовності мати перший секс. Сьогодні ж поняття "цнотливості" є застарілим, і далі ми розглянемо, в чому ж саме полягає його архаїчність.
Вузьке поняття
Застарілість поняття “дівочої цноти” в першу чергу полягає в самому його визначенні. Адже, по суті, цнотливою вважалася та дівчина, у якої ще не було статевого акту з пенетрацією. Тобто, жінки, у яких був інший сексуальний досвід, наприклад, оральний секс або ж секс з іншою жінкою без проникнення, не враховувалися. Чому ж так?
Все дуже просто. Цнотливість – це завжди про роль чоловіка в житті жінки, про його здатність її контролювати.
Раніше, "невинність" була єдиною цінністю дівчини, адже її основна роль в житті визначалася через шлюб, її, наче товар, передавали від батька до чоловіка, часто без її згоди. Чоловік, як покупець, мав упевнитися, що товар цілий, і ніхто ним не користувався до нього. Перевірити, чи мала дівчина інші види сексуального досвіду, крім того, що включав пенетрацію, було неможливим (хоча, як ми вже знаємо, той маркер, який використовувався для перевірки "невинності" теж є ненадійним), саме тому частіше за все використовувався "метод крові". Це одна із причин. Інша ж полягає в тому, що через поняття "цноти" демонструвався вплив чоловіка (в даному випадку його пеніса) на життя дівчини. Адже саме після статевого акту з пенетрацією дівчина ставала жінкою.
Чоловіча влада
Я пам’ятаю, як в старшій школі навколо першого сексу ходило багато чуток. Наприклад, що після першого разу у дівчини змінюється голос або хода. І не раз я чула розповіді про те, як знайомі знайомих або ж набагато гірше – лікарі, розповідали дівчині про те, що якісь проблеми зі здоров’ям, до прикладу, акне вирішиться само собою "коли у тебе з’явиться хлопчик". Через такі уявлення та міфи нам нав’язували думку, що чоловік та його пеніс дійсно в змозі кардинально змінити не просто соціальне положення жінки, а й навіть вплинути на її фізичний стан, очистити шкіру чи змінити тон голосу, наче якийсь "чарівний жезл".
Подібні упередження сягають своїм корінням в давні часи, коли люди жили племенами, і підлітки, щоб стати повноцінними членами суспільства мали пройти ініціацію. Для хлопчика ритуал посвячення полягав в виході за межі селища, де він мав завершити випробування і довести свою силу як мисливця чи воїна. Для дівчат ініціація в основному проходила у шлюбі, коли вона теж покидала своє племя і "ставала жінкою" під час першого сексу з чоловіком.
Також це мало чисто практичне підґрунтя. Наголос на незайманості з’явився, коли наші предки перейшли від общинних громад мисливців-збирачів до землеробства. Обробляти землю і володіти нею означало мати спадкоємців (чоловіків) та передавати набуте із покоління в покоління, і тому було вкрай важливо, щоб не виникало питання батьківства.
Рішення? Переконайтеся, що дружина або наложниця є "незайманою", щоб забезпечити чисте походження, землю і, зрештою, владу. (Chan, 2020)
І якщо в часи примітивних культур такий розклад і розподіл ролей був більш-менш зрозумілим, то факт того, що він (нехай і у трансформованому вигляді) зберігся до наших часів має викликати запитання. Звичайно, у багатьох аспектах ми завдячуємо цьому більшості релігій, бо цінності, які були закладені в них кілька тисячоліть назад не дуже змінилися. Саме тому традиція "незайманої нареченої" в сучасному світі збереглося переважно в релігійних суспільствах.
Та навіть і у прогресивних країнах, де сьогодні ми маємо набагато ширше розуміння сексуальних практик, представників ЛГБТ спільноти, асексуалів або ж просто жінок, яким не подобається секс з проникненням, незважаючи на це все, цнотливість все одно зводиться до одного – лише у чоловіка є влада змінити "статус" із "цнотлива" на "справжня жінка".
Як завжди про контроль
Розглядаючи проблему визначення жіночої цнотливості, важливо також вдуматися в синонімічні визначення, які використовуються для опису цнотливої дівчини – "невинна", "чиста", "непорочна". Почувши такі епітети, можна зробити висновок, що жінка, яка займається сексом у чомусь винна, брудна, робить щось неправильне. Не кажучи вже про те, що дівчина цноту завжди "втрачає", а ось чоловіки ж навпаки – набувають сексуального досвіду, який розцінюється наче досягнення.
На відміну від чоловіків, для жінки навіть сьогодні її сексуальний досвід може мати дуже великий вплив на її життя – починаючи від кількості статевих партнерів, закінчуючи тим, коли і як саме їй слід починати вести статеве життя.
Поняття цнотливості було придумане для того, щоб контролювати жіноче тіло і жіночу сексуальність.
Тобто вести такий собі облік інтимних стосунків жінок, створюючи міф про те, що наявність чи відсутність сексу з пенетрацією у житті жінки може мати вагомий вплив на неї.
Але правда у тому, що коли, як та з ким займатися сексом (і це поняття включає в себе більше ніж просто проникнення) кожна жінка має право обирати самостійно, спираючись на свої власні відчуття, а не на думку оточуючих і стереотипи.
Список використаних джерел:
Chan, D. (2020). Why ‘virginity’ is a damaging social construct. Retrieved 12 September 2022, from https://schoolofsexed.org/blog-articles/2020/04/2/virginity
Schaffir, J. (2020). The Hymen’s Tale: Myths and facts about the hymen. Retrieved 10 September 2022, from https://health.osu.edu/health/sexual-health/myths-and-facts-about-hymen
