На вулиці спека. На вулиці дощ,
Можливість уникнути є, але хоч
він і виникнув різко, мені всеодно,
Все ж краще в повітрі шукати ніщо,
ніж чим малювати на вікнах хворобу.
Я зовсім один, але в цьому є врода.
Серед натовпу ходячи, я посміхаюсь,
Колись і вони зрозуміють мене,
Адже слово лікує, я майже не лаюсь,
Сваркам залишати ні змоги не тре.
Де сонця ранкового світить проміння,
Там злодій ховає накрадене щось,
Там сонця ранкового перше насіння
Розкаже життя, як йому це здалось.
На вулиці спека. На вулиці дощ,
Я знову вдаю, ніби щось, та вдалось.
Нервує проміння, о скло биячись,
Тремтячої посмішки сльози ллють скрізь.
(6:50 pm; may, 31, 2024)
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 30 січня
Більше від автора
Я відчуваю нудьгу
Це мій другий вірш)
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
Болото
Чується шепіт,То шепотить очерет.Сотні кісток потонули,Їх вже ніхто не врятує.Рухайся легко,Не потони і тиЗатягнула трясовина, І шепотить очерет.Ніхто вже не знайде Не знайде твоїх кісток.Будеш блукати очеретомНіхто не врятує тебе
Теми цього довгочиту:
ВіршіЦвинтар, що постав між нами…
Як непомітно ми згасаємо поряд із тими, кого вважали своїм всесвітом... А потім розуміємо: ми були лише прикрасою в їхньому житті. Спершу щиро віримо, що любов і турбота здатні зцілити все, — а згодом стикаємося з жорстокою реальністю й приймаємо: вони ≠ вирішення всіх проблем.
Теми цього довгочиту:
ВіршіЦі руки…
Ці руки... Вони невинні. Тендітні й малі... Вони нічого не вміють, лишень вічно стискаються в кулачки.
Теми цього довгочиту:
Верлібр
