На вулиці спека. На вулиці дощ,
Можливість уникнути є, але хоч
він і виникнув різко, мені всеодно,
Все ж краще в повітрі шукати ніщо,
ніж чим малювати на вікнах хворобу.
Я зовсім один, але в цьому є врода.
Серед натовпу ходячи, я посміхаюсь,
Колись і вони зрозуміють мене,
Адже слово лікує, я майже не лаюсь,
Сваркам залишати ні змоги не тре.
Де сонця ранкового світить проміння,
Там злодій ховає накрадене щось,
Там сонця ранкового перше насіння
Розкаже життя, як йому це здалось.
На вулиці спека. На вулиці дощ,
Я знову вдаю, ніби щось, та вдалось.
Нервує проміння, о скло биячись,
Тремтячої посмішки сльози ллють скрізь.
(6:50 pm; may, 31, 2024)
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 30 січня
Більше від автора
Я відчуваю нудьгу
Це мій другий вірш)
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
Метаморфози сучасного українського наїву
Довгочит з серії статей присвячених художнім стилям — про наївне мистецтво. Трансформація в рамках сьогодення.
Теми цього довгочиту:
КультураТеми цього довгочиту:
Вірш“ Парослі “
У вірші йдеться про відновлення і пошук надії після важких часів. Паростки, що проростають з попелу, символізують прагнення до світла і нового життя. Головний герой згадує про свій досвід, ховаючи нектар, який хоче поділитися з іншими.
Теми цього довгочиту:
Поезія
