Я відчуваю нудьгу,
Але це мене в сóбі і вабить,
Можливо, я зможу одну
Або дві доби протриматись.
Навколо волають і знов
Я вимушен очі на це закривати,
Свавілля не бачити, щоб
Із пеклом ще довше єднатись.
Повітря стає тільки важчим,
Повільно ідуть і усюди лиш мріють
Чутки, як не буть їм пропащими,
А ми їх завжди підігрієм.
Любіть та надія вас знайде,
Дихайте, поки є час,
З собою нічого не візьмеш
у пекло, де був вже колись кожен з нас.
Коли відчуваю нудьгу,
Мене в сóбі це більше вабить,
Ніж думка про те, що одну
Або дві доби протримаюсь.
(02:40 am; january, 2, 2025)
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 30 січня
Більше від автора
Де сонця ранкового світить проміння
Це мій вірш)
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
Народження теракотової Венери
Теракотове сонце випалює хвилі, обпікає молочні сліди на піску —огортає бинтом помаранчеву шкіру,наче грається з диким морським руслом...
Теми цього довгочиту:
Письменництвоv.b | На тій стороні | цикл “абразія“
Останній голос, що не лякає — а благає. Його не почули, бо правда звучить тихо. Він не ламає — він відкриває двері, за якими — троянда, тиша й труна. Не міф, не мара. А той, хто ще досі поруч.
Теми цього довгочиту:
ПоезіяЛюбити. Плекати. Втрачати.
Любити тебе - сліпо йти на дотик, ступаючи підлогою рідного дому, напам'ять знаючи кожен куточок
Теми цього довгочиту:
Вірші
