Я відчуваю нудьгу

Я відчуваю нудьгу,
Але це мене в сóбі і вабить,
Можливо, я зможу одну
Або дві доби протриматись.

Навколо волають і знов
Я вимушен очі на це закривати,
Свавілля не бачити, щоб
Із пеклом ще довше єднатись.

Повітря стає тільки важчим,
Повільно ідуть і усюди лиш мріють
Чутки, як не буть їм пропащими,
А ми їх завжди підігрієм.

Любіть та надія вас знайде,
Дихайте, поки є час,
З собою нічого не візьмеш
у пекло, де був вже колись кожен з нас.

Коли відчуваю нудьгу,
Мене в сóбі це більше вабить,
Ніж думка про те, що одну
Або дві доби протримаюсь.

(02:40 am; january, 2, 2025)

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Данило Хвіта
Данило Хвіта@neverrage

10Прочитань
0Автори
1Читачі
На Друкарні з 30 січня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • v.b | untitled | цикл “uranus”

    Тривожна ніжність між двома незнайомцями, де мовчання говорить більше за слова. Це — сон-постскриптум про несміливу близькість, що так і залишилась недоторканою: спогад про чиюсь війну, макове поле, і лист, на який не треба відповідати.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • v.b | untitled | цикл “uranus”

    Тривожна ніжність між двома незнайомцями, де мовчання говорить більше за слова. Це — сон-постскриптум про несміливу близькість, що так і залишилась недоторканою: спогад про чиюсь війну, макове поле, і лист, на який не треба відповідати.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія