v.b | *** | цикл “uranus”

в холодному шепоті осені,
в мовчанні безмовних вулиць,
знову ховаєш свої слова —
поеми, написані в зошиті —
у келих,
допитий до дна.

200 кави, синці під очима,
принтер друкує зайві слова.
ми всі партизани блідих коридорів,
ніколи не чуті сповна.

буденність вечірніх маршруток
верта приколисаний смуток.
коли місто гучне засина —
ти знов мандруєш одна.

бездоганне фото у ще одній сторіс —
над яскравою посмішкою — втомлені очі.
ми, буквально, тривога цього мегаполісу
в неохочих обіймах милосердної ночі.

але я вірю, що прийде ранок,
ти мигцем заглянеш в свої зіниці,
і твоя посмішка буде приємніша за всі світанки,
і таємничіша за всі таємниці.

♫ Message to Bears — Mountains

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

146Прочитань
0Автори
3Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b. “Ґаттака“ | цикл “Ґаттака“

    Сповідь людства, яке забагато жило. Ми успадкували лють, страх і ненависть — і назвали це честю. Цей вірш про цивілізацію, що спершу шукала сенс, а тепер просто вбиває, бо не знає, що ще робити.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | phantasma | цикл “Ґаттака”

    Кохання спалює тебе до останньої молекули, якщо живеш не собою, а для чиїхось очікувань. Краще зникнути, ніж жити чужим образом. Краще вмерти чесно, ніж вигинатись під чийсь ідеал.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | палімпсест | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається