Вступ
Перша риса нашого Бога, яка відкривається людині через Біблію - це Бог-Творець.
“На початку сотворив Бог небо й землю” (Бт.1.1).
Саме творчий акт небесного Отця кладе основу назви першої книги Святого Письма, яка так і називається - книга Буття, а опис створення, що міститься в ній, називається шестидневом - кількість днів, за які Бог творить. Книга Буття не деталізує всі фізичні закони та хімічні реакції, які мали чи не мали відбуватися, коли виникав той чи інший вид флори або фауни. Біблія без упереджень прокладає шлях для вивчення цієї деталізації науковій сфері. Але разом з тим процес створення - не просто факт поставлений перед лицем читача, а довготривалий акт, який розгортається протягом шести днів, де кожний день дихає своєю особливістю та своїм колоритом. Тут відсутній космічний вибух, молекули та атоми, але богослов'я пульсує з такою потужністю, що всі книги Святого Письма, які охоплюють багатовікову історію людства, (у тому числі і ту , яка ще не стала історією в часі і просторі) - все це насправді тільки розвиток духовного “космічного вибуху”, закладеного у біблійному “На початку”.
Створення світла та окремих світил. Часовий парадокс
“І був вечір і був ранок” (Бт.1,4).
Нічого дивного. Після ночі наступає день і навпаки. Такий астрономічний порядок звично формує відлік днів: день один, день другий… день п’ятий, день шостий ( пор. Бт.1). Нічого дивного, адже
“І зробив Бог два великі світила: світило більше - правити днем, а світило менше - правити ніччю, і зорі. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю, та правити днем і ніччю і відділяти світло від темряви” (Бт.1, 16-17).
Нічого дивного, якби після цього акту творіння не
“був вечір і був ранок - день четвертий” (Бт.1.19).
Саме ця фраза створює часовий парадокс у Біблії. Адже після того, як на небі з’явилися світила і
“сонце знає свій захід” (Пс.103.19),
природньо, що дні спливають згідно своїх законів, як повелів Господь. Людина - творіння шостого дня досліджує і аналізує:
“Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом: час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати. Час убивати, й час лікувати, час руйнувати і час будувати. Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати. Час розкидати каміння і час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати. Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати. Час роздирати і час ізшивати, час мовчати і час говорити. Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир” (Проп).
Це той час, який греки називали - хронос: лінійний, кількісний, невблаганний. Час, якому підкорена вся змінна матерія, а кожну цю зміну диктує він - хронос. Семиденний замкнутий круг, який циклічно повторюється, змінюючи історію, покоління, приводячи все, що носить у собі тління від народження до смерті.
А тепер повернемося до часового парадоксу. Як відбувається відлік часу у перші 3 дні? Звідки береться вечір і ранок, якщо сонце з’являється на четвертий день? А як вам відповідь, що світло з’явилося у всесвіті скоріше як астрономічне сонце, а перші три доби формувало первинне світло першого дня.
“І сказав Бог: “Нехай буде світло!” І настало світло… І був вечір і був ранок - день перший” (Бт.1, 3. 5)
Виявляється, що сонце, яке прийнято вважати за джерело світла, з біблійної точки зору таким не є. А земля
“вивела… з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом” (Бт.1,12)
за день до появи сонця. Саме первинне світло першого дня бере участь у зачатті землі. Воно входить у цей світ миттєвим вольовим актом Творця. Це кайрос - влучна мить Божого втручання, час, що не підвладний фізичним законам природи. Він - первинний - породжує лінійний, фізичний час хронос, і тільки у відповідну влучну мить, коли Владика неба і землі своїм Божественним провидінням бажає втрутитися - кайрос пробиває фізичні стіни хроносу, щоб проявити волю Ягве. Він раптово з’являється, і так само раптово зникає.
“Де Бог хоче, перемагається порядок природи” (Св. Йоан Дамаскин).
Він однаково діє і тепер, і тоді - у перші три дні творіння. Отці церки Єфрем Сирін, Василій Великий у сонці, що створене на четвертий день бачать не джерело світла, а посудину, у якій воно поміщене. Сонце - це світильник, який світить поки в ньому є олія. Цією олією у світильнику четвертого дня є первинне світло першого дня. Це дуже глибоке богословське твердження, яке підкреслює, що автор біблійного тексту не допустив помилку. Ні. Це не помилка, це радше “євангелізація” тогочасних народів. Культ верховного бога сонця - домінуюче релігійне уявлення серед вавилонян, єгиптян, хананеян… Мойсей, у звичній своїй манері вдало зміщує фокус. Бог сонця - причина всього живого?! Який же він бог, якщо наш Ягве створив його - і то у переполовиненні свого творіння. Сонце навіть не є джерелом світла. Світло не залежить від сонця, а ось чи потрібен світильник, якщо в ньому немає світла? Питання риторичне.
Кайрос пронизує космічний простір хроносу
Ось так, за Божим повелінням і протікає час, у якому
“День дневі передає слово, ніч ночі об’являє вістку” (Пс.18,3).
І в цьому шаленому безпощадному рухові, що веде все живе і неживе до тління - кровоточива жінка, начальник синагоги Яір, митар Закхей, сотник, у якого хворий слуга, сліпороджений, паралітик і багато інших, описаних в Євангелії, яких не будемо перечислювати - очікують мить Божественного втручання,
“Бо каже: “Сприятливого часу я вислухав тебе, і в день спасіння я допоміг тобі. Ось тепер - час сприятливий, - кайрос, - ось тепер - день спасіння” (ІІ Кор.6,2).
І ця мить настає. Мить Божественного втручання, мить кайросу, що пронизує космічний простір лінійного часу і почиває дивом на тих людях, що його очікують.
І всеж у цій частині я хочу навести два особливі біблійні приклади, які з великою точністю ілюструють, що відбувається коли кайрос проривається у простір хроносу. Ви чули фразу: “ час завмирає?”. Так ось, це не алегорія чи ліричний поетизм, це реальність, у яку важко повірити, але це реальність , яка описана в Біблії.
Ісус Навин і сонцестояння
Подія відбувалася за часів Ісуса Навина, коли Ізраїль воював із аморіями.
“Тоді Ісус промовив до Господа, того власне дня, коли Господь віддав аморіїв на поталу синам Ізраїля, а сказав це перед Ізраїлем: “Сонце, спинись над Гівеоном; ти, о місяцю, в Аялон-долині.” І зупинилося сонце, і став місяць, аж доки народ не помстивсь над ворогами. Чи ж не стоїть це написане в книзі Яшар? І сонце зупинилося серед неба й не квапилося заходити майже цілий день. Не було більш такого дня, як той день, ні передше, ні після цього (Іс.Нав.10,12-14).
Цар Єзекія та годинник Ахаза
Подія відбувається, коли цар Єзекія смертельно занедужав. Пророк Ісая прийшов сповістити йому про неминучу смерть. Єзекія гаряче молиться , проливаючи сльози покаяння. І ось Ісая, який ще не встиг вийти з середнього двору має одкровення, яке спішить сповістити Царю. Господь продовжить йому п’ятнадцять років життя. (Пор.ІІ Цар.20,1-7).
“Єзекія ж сказав до Ісаї: “ А який знак тому, що Господь мене оздоровить та що на третій день піду в Господній храм?” Відповів Ісая: “ Ось який знак буде тобі від Господа, що Господь зробить те, що сказав: Хочеш, щоб тінь на десять ступенів посунулась наперед чи на десять ступенів повернулась назад?” І сказав Єзекія: “Не трудно на десять ступенів посунутись наперед. Ні! Нехай на десять ступенів повернеться назад”. Тоді пророк Ісая візвав до Господа, і тінь на соняшнім годиннику Ахаза відступила десять ступнів назад” (ІІ Цар.20,8-11). “І повернулося сонце на десять ступнів, що їх уже було пройшло.
Що тут скажеш?
“Де Бог хоче, перемагається порядок природи” (Св. Йоан Дамаскин).
Далі буде…
Ваші лайки, коментарі, підписка або кава будуть свідчити , що вам сподобалося і ви готові подорожувати сторінками Біблії.
Хочете дізнатися анонси нових довгочитів, а також поділитися думками та враженнями - переходіть за посиланням на наш
ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ
https://t.me/biblikon_bathos
ФЕЙСБУК
https://www.facebook.com/profile.php?id=61594000688576
ЗАЛИШИТИ НА КАВУ
