СУБОТА
“Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами. Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був. І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що, творячи, зробив був” (Бт.2,1-3).
Після “плідного робочого тижня Ягве” - першого шестидневу в історії всесвіту, наступає день, який отримує особливе благословення і особливий статус, з якого черпає свою назву - субота - Шабат - відпочинок, адже “того дня спочив Бог від усього свого діла.”
Говорячи про відпочинок Бога після шестиденної праці, Біблія зосереджує увагу на те, що цей відпочинок не є подібний до відпочинку людини, яка знесилена втомою і потребує цей час для відновлення своїх сил.
“Допомога моя від Господа, що створив небо й землю. Не дасть нозі твоїй спіткнутись той, що тебе пильнує, не буде дрімати. О ні! Не спить і не дрімає той, що Ізраїля пильнує ” (Пс.120,2-4).
Це розуміння про невсипущого Бога настільки закарбоване у свідомості Ізраїля, що пророк Ілля відкрито глузує з богів, що втомилися і можуть заснути:
“Опівдні ж почав Ілля з них насміхатись і каже: “Кличте голосніше, бо він бог; може, він замислився, або чимось заклопотаний, або в дорозі, або, може, й спить, - то прокинеться” (ІЦар.18,27).
Шабат, у який входить Ягве, скоріше нагадує стан митця, який закінчив свій витвір мистецтва і у захопленні дивиться на нього. Витвір - бездоганний, не потребує навіть найменших коректив.
“І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре” (Бт.1,31).
Але перед тим, як піти у відпочинок, Господь зробив ще одну річ, яка показує Його справжній задум щодо суботнього відпочинку. Він
“ходив собі садом під час денної прохолоди” (Бт.3,8). Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: “Де ти?” (Бт.3,9)
Ми знаємо, чим закінчилася ця розмова і який наслідок понесли Адам і Єва за свій непослух. Але ми також знаємо як мав виглядати цей діалог, якби наші праотці виконали заповідь Бога. Ісус детально ілюструє цей діалог у притчі про десять талантів.
“Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого” (Мт.25,21).
Саме так. Господь бажає увійти у відпочинок разом з першими людьми, які створені на Його Образ та Подобу. (пор. Бт.1,26). Це для них “Благословив Бог сьомий день і освятив його” , адже Сам Він
“благосовен повіки. Амінь” (Рим.1,25).
Створені Адам і Єва опиняються перед вільним вибором. Вибором життя і смерті. Якби вони не піддалися провокації древнього змія і не вкусили плід із дерева пізнання добра і зла, діалог із Богом під час денної прохолоди був би подібним до діалогу із притчі про таланти з двома вірними слугами. Як це мало відбуватися?
“І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду (Бт.2,9).
Відкинувши спокусливу пропозицію змія і, здійснивши тим самим остаточний вибір у бік добра, Господь привів би їх до цього дерева, щоб вони вкусили плід життя, який щойно обрали і увійшли з ним у вічний суботній відпочинок.
Але Адам і Єва виявилися третім слугою притчі:
“Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав” (Мт.25,24).
Благословенний Богом Шабат, освячений Божественним Кайросом віддалився тепер від перших людей разом із едемським садом.
Настає перша субота. А ти, Адаме, опиняєшся на землі, зв’язаній нещадними кайданами всепожираючого хроносу.
“проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти порох і вернешся в порох” (Бт.3,17-20).
Субота, у яку увійшов Адам дуже сильно відрізняється від суботи, у яку увійшов Господь. Залишається тільки спогад
“Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю” (Мт.15,17).
Спогад про “Суботу, - яку, - установлено для людини” люблячим Богом, Який є “Владика й над суботою” (Мр.2,27-28).
Цей спогад є дуже важливий для Адамових нащадків. Якщо вони забудуть її, забудуть Того, Хто благословляє та освячує. Святкувати суботу - це зупинити потік руйнівного хроносу. Відкритися на мить Божественнного втручання і в ньому ніби знову опинитися біля дерева пізнання добра і зла, але тепер, сказати древньому змію рішуче “ні”. Саме тому, щоб людина не піддалася на всепожирання хроносу, щоб і сама у своїй хтивості та неупорядкованих бажань не перетворилася на звіра,
“що з’їдають доми вдовині” (Мр.12,40)
і прирікла себе на вічну погибель, Господь наказує шанувати суботу.
“Глядіть, пильнуйте мені суботи; бо вона - знак між мною та вами для ваших поколінь, щоб знали, що я - Господь, який освячує вас. Пильнуйте, отже, суботи: вона бо має бути свята для вас” (Вих.31,12-14). “Шість день можна працювати, а сьомого дня - субота цілковитого відпочинку, святих зборів; ніякого діла не робитимете; спочинок це для Господа по всіх оселях ваших” (Лев.23,3).
Бог кличе до цієї заповіді, щоб людина усвідомила:
“Маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі. Тому в ньому й зітхаємо” (ІІ Кор.5,1-2).
У цьому зітханні небесного, щоб “ходити вірою, а не видінням” (Пор. ІІ Кор.5,7), Ізраїль беззастережно виконує заповідь:
“День же сьомий - відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі” ( Вих.20,10).
Ізраїль має зрозуміти, що ця заповідь -
“Розкіш! Господній день святий і поважний”. Коли він це зрозуміє, Господь поверне йому кайрос втраченої суботи.
“тоді в Господі ти знайдеш твою розкіш. Я повезу тебе на колісниці узвишшями країни і нагодую тебе спадщиною Якова, предка твого. Бо уста Господні так сказали” (Іс.58,13-14).
Далі буде…
Ваші лайки, коментарі, підписка або кава будуть свідчити , що вам сподобалося і ви готові подорожувати сторінками Біблії.
Хочете дізнатися анонси нових довгочитів, а також поділитися думками та враженнями - переходіть за посиланням на наш
ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ
ФЕЙСБУК
