Дівчинка

Ми сиділи на платформі й чекали електричку, яка прибуде ще нескоро. Вона куталася у довжелезного светра, замотавши навколо мокрої голови “чалму” з декількох футболок, аби не простити на вітрі.

Вокзал виглядав наче покинутий, мармуровий палац: велична будова в центрі й широка, викладена білим каменем, площа зі східцями по краях, на яких ми зручно й вмостилися.

Подекуди з за хмар виглядало сонце, але осінній вітер весь час наганяв все нові й нові пухнасті шматки небесних вітрил, затлуяючи ними захід, що без сумніву, зараз виглядав би прекрасно…

Прямо як її очі. Вони дивилась на мене з наївною цікавістю, потім дівчинка посміхнулась і я згадав що поняття не маю як тут опинився, тому, мабуть, це знову був лише сон, або частка чужих спогадів у моїй голові.

• Про що ти думаєш? — спитала вона.

  Я на якийсь час завмер і сконцентрувався на цьому видінні... Мені чомусь було неймовірно комфортно саме у "тут і зараз".

  Слова складалися самі собою, я не мав можливості якось вплинути на ситуацію, наче це була гра від першої особи, і в цей момент відбувався важливий, квестовий діалог між персонажами.

• Про тебе і те, яка ти в мене красива та вправна.

  Вона знову посміхнулась і я побачив як промінь сонячного світла ковзнув по її веснянкуватому обличчі.

Вона була гарна, неймовірно гарна і те що я зараз відчував - в реальному житті було для мене незнайомим, тому, спонтанне бажання її обійняти я сприйняв як щось неймовірне, схоже на перший стрибок з парашутом. Мабуть вона побачила це на моєму обличчі і притулилась до мене першою, я обійняв її у відповідь й притиснув до себе сильніше… Відчуття всесвітньої любові у цю мить залило усе моє єство, наче саму мою свідомість занурили у чисту субстанцію щастя. Я більше не переживав, не тривожився за майбутнє, не хотів кудись бігти й хапати все підряд зі столу, аби якось “змінити своє життя на краще”… Ні, я хотів лише обіймати її й аби вона завжди була поруч, “я зроблю все, аби ти була щасливою, чого б мені це не вартувало, весь світ має знати яка ти прекрасна, весь світ має любити тебе так само, як люблю тебе я, бо ти заслуговуєш цієї любові, мій скарб, мій найдорожчий у всіх світах скарб”…

“Відкривай очі, я поруч”… Сон, це був усього лише сон.