З шостим студійним альбомом Алекс Тернер обрав для себе роль наукового фантаста: створив купу персонажів, колонізував Місяць, розкішно облаштував його і перетворив на готель. Зміни також торкнулися музики. Співак фактично весь час проводив наодинці на студії, де замість року писав поп музику, надаючи їй вінтажного, класичного, ретро-футуристичного стилю.
Хоча в Алекса, як музиканта, не вірять. За що він жартівливо звинувачує фанатів. Принаймні це робить його персонаж з пісні «Star Treatment». За словами лідера вигаданого колективу The Martini Police, саме шанувальники винні у його негараздах.
У приспіві він співає: «Oh, baby, that isn't how they look tonight / It took the light absolutely forever to get to your eyes», порівнюючи себе із зіркою. Батько Алекса часто говорив йому про ці небесні тіла. Він казав: «ми бачимо зірки не такими, якими вони є насправді, а їх світло пробивалось до нашого ока сотні років». Ніде правди сховати, захопленню малого не було меж.
Проте вокаліст вигаданого гурту просить не боготворити музикантів, оскільки ми їх бачимо лише здалеку, тобто ми не знайомі з ними особисто.
Продовжуючи тему звинувачень, у «One Point Perspective» Алекс, від імені співака лаундж (джазової, фонової) музики, говорить про невтілення дитячих мрій. Він не договорює речення, навмисне каже «стоп», тим самим демонструє усвідомлення дитиною, що життя плювало на ваші мрії/амбіції. А втім, у самого Тернера щось таки справдилось — він став рок-зіркою.
Однак повернімось до пісні. Коли співак виконує її на сцені, він поводиться так, ніби забув слова. І тихо проклинаючи себе він просто декілька секунд дивиться в далечінь.
Крім цього, Алекс звертає нашу увагу на сучасні проблеми, уявляючи себе на Місяці у пісні «Tranquility Base Hotel & Casino». Але він відчуває, що промахується («miss the mark»), тобто не може передати словами свої справжні відчуття.
Спроби знайти зв'язок зі світом видаються невдалими, через що йому стає соромно («Then wish you'd never left the house?»), адже він забагато говорив про себе одноліткам.
Отже, як і герой пісні «Four Out Of Five», він вирішує закритись в собі. Або ж як говориться у ній — відвідати нові місця на Місяці і зрештою відпочити.
Та не довго він насолоджувався життям. На Місяці його дістають новини («The World’s First Ever Monster Truck Front Flip»), на які неможливо не клікнути. Тернер висловлює захоплення технологіями, їх легкістю отримати будь-яку інформацію. Разом з тим він наголошує, що ці речі роблять нас тупішими.
Ну до прикладу: через це ми безперервно дивимось на «American Sports» (йдеться про американські вибори серед штатів).
Або створюємо у віртуальному світі своїх персонажів, часто недоброзичливих одне до одного, які не фільтрують свої думки і так далі. («She Looks Like Fun»)
Тож завершу цей текст коментарем від самого Тернера про пісню «Science Fiction»: «Наукова фантастика створює інші світи, через які ми досліджуємо наш, власний».
Ось для чого всі ці вигадки про Місяць.
