кішкою ніч навшпиньках.
холод опалих крижин.
Тріснув десь
лід образ (ледь чутно)
вже забутих дитячих мрій.
Під повіками сни мандрують -
засинає вечірня пора.
Не цікавить і вже не турбує
круговерті щоденної метушня.
2025 р. ©Ірина Вірна
у зрізаних квітів зранені очі...
Не можу я зійти з протореного шляху...
Це перша зрада...
Чується шепіт,То шепотить очерет.Сотні кісток потонули,Їх вже ніхто не врятує.Рухайся легко,Не потони і тиЗатягнула трясовина, І шепотить очерет.Ніхто вже не знайде Не знайде твоїх кісток.Будеш блукати очеретомНіхто не врятує тебе
Чується шепіт,То шепотить очерет.Сотні кісток потонули,Їх вже ніхто не врятує.Рухайся легко,Не потони і тиЗатягнула трясовина, І шепотить очерет.Ніхто вже не знайде Не знайде твоїх кісток.Будеш блукати очеретомНіхто не врятує тебе
