Достатньо колюча, щоб не кожен торкався,
Достатньо приваблива, щоб погляд на мені зупинявся.
Достатньо люблю світло, та не пряме,
Достатньо звикла до тіні — є в ній щось терпке.
Достатньо багато бачу, щоб знати,
Достатньо тиха, щоб спостерігати.
Достатньо сильна, щоб проростати,
Достатньо чутлива, щоб кохати.
Я — достатня умова для свого існування.
Що спільного у метелика і засушених, проштрикнутих голкою тілець під склом у музеї? Кольори і форма? Ні, у живого метелика немає немає нічого визначеного, тому що зрідка лише крильця припиняють рух. І його безглуздо розглядати окремо від поля, від трав, квітів, неба, Сонця...
Я іду додому…дорогою крізь віки. Біля мене минають миті людських життів: їхнє кохання, ненависть, біль. Їхні почуття мені відомі, через тебе
Оригінально! Дуже влучні антитези. Навіть захотілося зробити свою версію! Досить колюча - торкнуть не посмієш (дактиль); Досить привабна - від мене зомлієш etc.
Що спільного у метелика і засушених, проштрикнутих голкою тілець під склом у музеї? Кольори і форма? Ні, у живого метелика немає немає нічого визначеного, тому що зрідка лише крильця припиняють рух. І його безглуздо розглядати окремо від поля, від трав, квітів, неба, Сонця...
Я іду додому…дорогою крізь віки. Біля мене минають миті людських життів: їхнє кохання, ненависть, біль. Їхні почуття мені відомі, через тебе
