The Williamson Effect — зібрання оповідань (редактором яких був Роджер Желязни, котрий так і не дожив до виходу книжки), що були присвячені Джеку Вільямсону. Серед імен, що працювали над збіркою, — Андре Нортон, Майк Резнік, Фредерік Пол, Пол Андерсон і ще близько десятка цікавих імен, об’єднаних однією обкладинкою й бажанням вшанувати творчість класика наукової фантастики.
До збірки також долучилася й Конні Вілліс, яка, між іншим, уже не вперше проводить заходи в рамках Jack Williamson Lectureship, що регулярно проходять в Східному університеті Нью-Мексико, в якому Вільямсон колись працював професором англійської мови. А в цьому році, до речі, почесною гостею івенту буде Т. Кінґфішер. Ведучою — Вілліс, як і минулоріч.
В історії Конні Nonstop to Portales йдеться про юнака, якого пошук роботи заводить в Порталес, — місто на південному заході США, де більшість свого життя Вільямсон і проживав. Намагаючись вбити час у місцині, в якій, як стверджують всі її містяни, немає чого робити, він вирішує відвідати автобусний тур, де показуватимуть видатні місця, до яких Джек мав зв’язок. Раптом наш герой з’ясовує, що в автобусі він їде з людьми, які чомусь названі на честь персонажів Вільямсона, а сама ж подорож набуває фантастичного забарвлення…
Конні листувалася й спілкувалася з Джеком, коли він був ще живим (Вільямсон помер у 2006 році, не доживши двох років до свого століття), і перебувала з ним у достатньо міцних стосунках, що їх можна сміливо називати дружніми. Вілліс, зокрема, написала передмову до видання Haffner Press Seventy-Five: The Diamond Anniversary of a Science Fiction Pioneer — Jack Williamson, в якій підсумовувала його творчий доробок. Не може бути жодних сумнівів, що творчість Джека слугувала для Конні великим натхненнями. Взяти, до прикладу, її роман The Road to Roswell, в якому йдеться про жінку на ім’я Френсі, котра приїжджає на весілля до своєї подруги в Розвелл (те саме місто, яке відоме своїми «інцидентами з прибульцями»). Весілля у нас тематичне — присвячене іншопланетянам. Френсі з цього підсміюється, але смішно їй рівно доти, доки її не викрадає один з прибульців…
Конні згодом поділилася, що історія була написана як триб’ют Джеку Вільямсону й Фреду Полу, які обоє були метеорологами в часи Другої світової війни. Коли вони обоє почули про інцидент в Розвеллі (йшлося про те, що військові США буцімто знайшли на тій території розбитий позаземний корабель), Джек і Фред прожогом кинулися відвідати місто, адже хотіли на власні очі, які ж вони — ті прибульці. Побачене їх розчарувало — це був звичайнісінький метеозонд. Конні ж про цю історію відгукнулася так:
«Мені сподобалася ця історія, а ще мені було до вподоби те, як наука й докази виявилися для них важливішими за те, що вони хотіли б, аби було правдою. Ця книга була написана на їхню честь».
На світлині: старший сержант Вільямсон в 1945 році на станції в Гоббсі
